|
Всього матеріалів в каталозі: 55 Показано матеріалів: 11-20 | Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
Я дуже горда Рутиною першою вершиною, бо це не абищо, а сама Сивуля - королева Ґорґан!
Доволі довго ми до цього йшли, і невідомо, коли б дійшли, якби не Олексій - мій давній приятель, з яким у 1999-му і я вийшла на свою першу вершину - Говерлу. І хоч Говерла й найвища вершина Українських Карпат, підійматися на неї все ж легше, ніж на Сивулю, бо остання щедро всипана ґорґанами (кам'яні брили різного розміру), як і решта ґорґанських вершин, через що ці гори й отримали звучну назву - Ґорґани.
|
Мало бути Мармароси-Чивчин, але не склалося. Погода була нельотна перші три дні, команда не готова до такого... Зібралося нас у похід п'ятеро - замутили похід я й Іра, до нас приєдналися Віталік, Рома й Вова.
Це ми, Діана й Ірина, у всьому винуваті (на фоні Чорногірського хребта) |
Давно був запланований цей похід, тож вийшли, як і було задумано ще кілька місяців тому, 2 липня на Торунському перевалі...
|
Була у мене мрія - побачити Білого слона. Народилася вона давно, ще задовго до того, як ця назва стала широковідомою, ем-м, років так з надцять тому.
Для тих, хто ще не в курсі, так називають обсерваторію на Попі Івані Чорногірському (надалі ПІЧ) взимку, коли вона обліплена товстим шаром фірну, затвердлого крижаного снігу.
Попередні дві спроби описані тут:
http://mijmaliuk.ucoz.ua/load/?page4 ("Мрії про Білого слона" та "неБілий слон 1,2")
Третя зірвалась минулого року "на корню", і от - нарешті вибрались і таки дійшли, і побачили. :)
Обсерваторія на вершині Попа Івана Чорногірського (2028 м над р.м.) 27 лютого 2016 р.
|
Похід замовив мій друг Ліон. Мало бути легко і красіво...
Я перебрала пару варіантів - цей видався ідеальним, оскільки з нами йшов іще Володя, котрий не хотів ночувати в наметі. А де ще є місця, так багаті колибами, як Кострич і Кукул, з такими краєвидами і до того ж легкі для ходження?
Схід сонця на полонині Закукул |
От і сходили цим давно запланованим маршрутом, через водоспад Гуркало. Що тут сказати - супер!
Позаду - вершина Параски |
Черговий раз задумали з Володею похід-одноденку. Плавно вималювався такий маршрут. По-1, Володя давно хотів сходити на Ключ, по-2, я хотіла на скелі Довбуша, щоб побачитись із другом, який живе поряд і якраз мав останній день відпустки з АТО...
Вид на скелі Довбуша з околиць Ключа, стирчать як зуби ) |
Маршрут: Торунський перевал - Вишківський Горган - старий кордон (стовпчики) - Задня-Середня-Передня-Стеняк - полонина Плай - Колочава...
Висновки: 1) Феєричне задуп'є, тіко для гурманів. Кому раптом цікаво - звертайтесь, може пораджу що, аби не вбились там нафіг. 2) А ви кажете - висота! тут набір висоти смішний - а тє-ежко, а от на Свидовці три тижні тому більше кілометра набрали за день - і майже не втомились... головне - дорога! чітка і зрозуміла. Але ж так цікавіше! ;)
Примітки: 1) У кадр попали лише місця, де дійшли руки до фотіка, а так було переважно не до того. Тож зафотана в основному завершальна частина походу, після перемички Середня-Передня. 2) Назва репорту народилась іще в поході, в основному завдяки величезній купі слідів цих тварин, а також рефреном трохи ностальгії по давньому товариству "Диких кабанів" (так ми себе називали 15 років тому), ну і таке пройти під силу лише диким кабанам, у прямому та переносному сенсі слів. :) |
Давно вже не вдавалося вибратися так надовго в гори. То була просто казка! Казкові кілька днів, не зважаючи на деякі моменти, але все по-порядку.
Вечір на Драгобраті |
| |