|
Всього матеріалів в каталозі: 55 Показано матеріалів: 21-30 | Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
Як тільки бажання співпадають з можливостями – я йду в гори, хоч би й на один день, все ж краще, ніж товктися в місті.
Цього разу в думках випливла Боржава, а точніше перехід Скотарське-Воловець, дотично до полонини Боржава.
Надто комунікабельна корова Джерело під ВВ
Спалені схили ВВ... |
3 травня у моєї подруги Оксани ДН. Вирішили відсвяткувати в Ужгороді. А чом би й ні? Незрівнянно краще, ніж удома серед варки-готовки, і трохи краще, ніж в кнайпі у Львові, бо подорожувати – то завжди добре. Коротко кажучи, я ідею підтримала обома руками. Тим більше, що подруга заманювала сакурами... :)
По дорозі з вокзалу до готелю "Дует" Ужгородський кафедральний собор Палац Шенборн біля Чинадієво |
І тим більше – не Парашка... Збирались у мінімальній компанії 2 чол. пробігтися на гору Парашку, нашу Львівську рекордсменку, новим (принаймі для мене) маршрутом, початок якого у Корчині. Але в силу багатьох обставин, не останньою з яких була "нельотна" погода, в електричці прийняли рішення сходити на Лопату. Менше "менінгіту" – так ми думали, але трохи помилялись... )
Вдалині між деревами видно трохи :) Сколе |
Давно крутилося таке в голові, і от... збулося!
Вершина Петроса. Фото Ілони |
Якось так у мене повелося, що всі най-най свята: НР, ДН і т.д. хочеться святкувати в горах, причому не просто у горах, а в поході. Є така думка, що я взагалі готова там проводити більше часу, ніж у місті. Також є думка, що моє близьке оточення вважає мене трохи тойво... Може дійсно?.. )
Отже, оскільки була можливість відсвяткувати День Незалежності у горах, то я не могла цим не скористатися. Навіть порушуючи давно встановлені власні правила: великими компаніями і з незнайомими людьми в похід не ходити – є велика ймовірність зіпсувати все задоволення...
Салатрук |
40 років, аж не віриться... 10 років тому була думка відмітити то "повноліття" десь у районі Джомолунгми (Еверест). Не сталося. Але таки дуже хотілося піти в гори чи щось таке... І тут – рододендрони! Хоч вони вже й відцвітають, але ще є, на Чорногорі. Давно я там не була. Тож терміново почала опрацьовувати план операції "Рододендрони". Хотілося піти самій, маю ж я право на соло у 40 років?! Але... всі, крім мене, були проти. Довелося Олегові відпроситися з роботи, бо мій ДН припав на четвер.
Враховуючи відсутність авто і брак часу (у суботу мусили повернутись), а також, що Олег не у формі, я трохи помордувалась із маршрутом. Вагалась ще в дорозі до Франківська. Але таки вирішила почати з Кукула, дуже вже сподобалось там минулого разу )...
Вигляд з полонини Лаб'єска |
Довго готувалась я до цього походу, в основному морально-документально ), тобто розробляла маршрут з урахуванням усіх нюансів та побажань... Начиталась в інтернеті всього по темі і не дуже, і мушу сказати, що багато речей уявлала собі інакше, все ж інтернет не дуже достовірне джерело інформації... Краще у всьому переконатись особисто ). Наприклад писали (і навіть мій гірський товариш мені радив), що краще йти Свидовець-Братківська, а не навпаки. І добре, що я послухадась не порад, а власної інтуіції. Жереп на Чорній Кливі виявився зовсім не страшним, а стежка з Братківської, яку одні довго шукали, а інші радили обов'язково брати GPS для пошуків, виявилась "як кінь" – шукати її не потрібно, сама на тебе кидається ).
Подорожня конячка (фото на трасі, вже неподалік Ясіні) Коні і ми на вершині Братківської |
Для полегшення сприйняття :) вирішила розбити репорт на дві частини, тож це, власне, – продовження...
|
Давно мріяла знову потрапити у Лумшори, де колись була у поході, і весь час поїздка не вдавалась. І от нарешті поїхали, правда не у похід, а у дружньо-сімейну поїздку, мажорно машинов. Слід сказати, що потрапити туди не на авто доволі складно, ну хіба би від Воловця на таксі )), але за ті гроші (таксі+поїзд) можна вже і автомобілем зі Львова добратись. Тим, хто прагне економії, треба запастися зайвим днем на дорогу... ну це так, ліричний вступ.
По дорозі у Лумшори намагались відвідати водоспад Войводин. Туди, як і на полонину Руну, мені теж щось ніяк не вдається попасти. Не вдалось і цього разу. Коли залишалось проїхати зо 3 км, тобто уже зовсім близько, якийсь добрий чоловік повідомив нам, що далі ми не проїдем, бо там варять труби, ГЕС будують, йомайо – найкращі місця Карпат намагаються загадити... це вже ліричний відступ...
У чані з травами Балкон у номері |
Перший запис у цьому році в даному розділі. І перший за майже півроку. І вже більше, ніж півроку, нічого про гори. М-да...
Отже, обіцяного три роки чекають, кажуть. І от я дочекалась. До речі, не пройшло і три роки... ) А всього лишень два з половиною, як у далекому вже поході Явірник-Синяк-Хом'як мої супутники запросили мене на Кукул. Тоді йшлося за зимовий похід, а вийшов весняний, проте і зима приходила у гості...
Але все по-порядку.
На передньому плані – полонина Григорівка, на горизонті – Говерла й Петрос
|
| |