Ми вже до тої Аршиці і так, і сяк... з одного боку, з іншого... як кавалєр до дівки. ) Ну нехай ще, як сказав Андрій, до весни погуляє! ))

Цього разу вирушили шукати Аршицькі озера...  

 

 

Приїхали в Осмолоду, заїхали до Віктора і Юлі Худяків, власників туристичного притулку "Арніка", плюс Віктор ще й рятівник та гід, трохи побалакали по ділу і просто, тоді доїхали автом до Мшани ще біля 5-6 км, і пішли... Компанія вже випробувана: я, Рената і Андрій.

Давно вже мені муляла слух ця назва... ) І ось звершилось - моя прем*єра на Братківській. Весь хребет правда ще не пройдений, що лише на краще, адже є суттєва причина потрапити сюди іще...

    

Травневі свята провести в горах - то добра традиція для всіх поважних туріків, особливо Першотравневі, оскільки з 30 квітня на 1 травня ще й припадає Вальпургієва ніч... Тож після недовгих роздумів потипу "хачулія-магулія" зібралась знайома вже компашка: Андрій, я і Рената. Маршрут затвердили без вагань. Поїхали...

Вигляд з Горгана Ілемського. Зліва - хр. Аршиця, справа наліво - г. Яйко Ілемське, г. Молода, г. Грофа...

Продовження

Вигляд з перемички. Справа - г. Вухатий Камінь, зліва направо - частина Чорногірського хребта

Зовсім несподівано прозвучала пропозиція від давнього друга Ліона сходити кудись в гори посеред тижня. Я - завсігда пажалуста! )

А оскільки разом з дорогою у нас було трохи більше 3-х діб, то я розкатала губу, замахнулась на святе - державний кордон! З Румунією. Про Мармарош мрію давно, з того часу, як побувала там одного разу доволі давно, і доволі несвідомо. Треба повторити. Але от прикордонники ж... не завжди пускають. Хочуть дозвіл, маршрутний лист і "много мєлкіх услуг"... Після деяких вагань, вивчення території і видруку мап місцевості, все ж розробила маршрут. І тут же завагалась - а як не пустять?

Тут же намалювався варіант №2 - Чивчин. Знову вивчення матеріалу і т.п... На користь Чивчина в першу чергу було те, що вихід туди зі сторони Шибеного, звідки можна піти також на Попа Івана Чорногірського, якщо прикордонники таки упруться і не пустять на кордон.

Вирішено було винести остаточне рішення в дорозі, не пізніше Татарова...

Повертались ми з гір, і було трохи сумно, як і завжди зрештою, коли повертаєшся з гір. І хотілося хоч трохи ще затриматись неподалік, чайку попити чи що...

Намічена крапка перед Яремче виявилась зачиненою - обливний понеділок, і ми вирішили - а чи не попити нам чайку власне в Яремче - центрі карпатського туризму так с-зать. До того ж виявилося, що Рената у Яремче ще не була, тож тре було негайно виправити таке прикре непорозуміння.

Білим слоном називають засніжені руїни обсерваторії на вершині гори Піп Іван Чорногірський (2022 м). ПІЧ - другий по висоті після Говерли і відповідно друга найвища точка України :) замикає Чорногірський хребет з південного сходу.

Була я там 4 з половиною рази )), з половиною, бо останній раз за браком часу і через недружні погодні умови не підіймались на саму вершину, а повернули одразу на хребет в сторону Говерли. І всі рази то було літо-осінь, засніжену обсерваторію бачила лише на фото... А хотілося побачити на власні очі. 

І от нарешті - хоч і не зима, але снігу ще доволі - вибралися на сам Великдень, поближче до Бога ). 

Нарешті відкрила сезон. А то вже майже півроку нікуди не ходила, засиділась вдома, і занудилась. А тут:

Прийшла весна, прийшла красна

Гаївочку нам принесла

Принесла нам гаївочку

А для хлопців мандрівочку, гей!..

Так співають дівчата, але мене, напевно, швидше можна приписати до хлопчачої компанії...

Користуючись відсутністю малючка (Рута на морі з бабою й дідом) нарешті вибралися в похід у гори.

Бо за останні чотири роки (вагітність + Рутиних 3 р.) вдавалось робити переважно лише короткі вилазки у Сколівські Бескиди. Хоча було й пару «серйозніших» походів.

Але хочеться трохи повернутися назад, в анали історії ): як усе почалося…

кінець липня 2011 р.