Компанія цього разу була розширена - окрім нашої звичної двійки ходили іще троє осіб жіночої статі, які виявилися бійцями-молодцями. Особливо хочеться згадати пані Людмилу, якій 65 років, і котра вперше у житті пішла в гори... Аби всі ми - ті, що ходять в гори - змогли так у 65 років! Людмила заслужила, як мінімум, медаль, хоча хотіла пам'ятник. )

Взагалі вся компанія мене приємно вразила - є ще, виявляється, жінки, котрі не бояться обдерти ноги в горах і не переймаються, як будуть виглядати без косметики і зачіски. Це надихає і вселяє надію, що я таки матиму з ким ходити по горах наступні пару десятків років. ;)

Отже, приїхали ми "мукачівкою", випили кави і рушили... Доволі бадьоро, як на зарослі стежки, а місцями відсутні стежки, ми видряпались на місце, де минулого разу потрапили у сніжно-туманну безвихідь, а саме на хребет. Запримітили неподалік внизу стіл з лавками, вирішили там обідати. Володя з Юлею поскакали туди одразу, я залишилась пофоткати Людмилу з Оксаною, дуже хотілося потримати в руках Людин дзеркальний "Кенон". :) Він (Canon EOS 600D) так смачно клацає, і об'єктив - будь здоров, мій "Нікон" попроще буде, до того ж він залишився вдома.

Внизу - Сколе                                                                               На горизонті - гора Параска 

Юля, Оксана, Володя, Людмила

Пообіді, десь за годину часу дійшли до вершини, котра виявилась Кудрявцем. Ми не дуже здивувались, оскільки була така думка. Ще за півгодини всі були на Лопаті. Ходу там менше, але ми трохи позависали на Кудрявці.

Я була дещо здивована, коли виявилось, що ми йшли до кінцевої мети мало не 6 годин. Якось за перекусами, "перекурами" та розмовами я їх не відчула. На Лопаті було спекотно, ми забрались у тінь на заслужений відпочинок, зняли з мене два кліща. А ще Оксана робила бажаючим масаж шишками, мені сподобалось. По горі бродило трохи піплу, двоє дівчат ми зустріли ще на Кудрявці.

На Лопаті

З Лопати пішли назад у Сколе вже добре відомим і протоптаним маршрутом - то був суцільний відпочинок.

Внизу, як то водиться влітку, купили пива-морозива і пішли до ріки робити освіжаючі ванночки для ніг :) та доїдати запаси їдла. Тут мене здивувала Оксана. Вона перевдягнулась у купальник і давай валятись у ріці... Я сама любитель купатись в гірських ріках за будь-яких обставин, у тому числі й у холодну пору, але щоб так довго! І до того ж так розслаблено, ніби у теплій ванні. Ледве вигнали. ))

На спуску Володя пригадав, що має трохи вина )                     Ріка Опір у Сколе

Оксана йде у заплив

Схоже, хлопці теж були трохи в шоці )

Квитків на улюблений електропотяг не виявилось, тож назад їхали автобусом з усіма "прєлєстями" того діла. Головний мінус - відсутність туалету, тож не можна порятуватись навіть пивом. )