Отже, приїхали ми у п'ятницю пообіді як "добрийвечір" або "дайте води напитися, бо так їсти хочеться, що переночувати ніде", тобто без поняття, де будемо мешкати наступні два з половиною дні, їсти-спати і т.п... Маленькі Лумшори були об'їжджені і обходжені вздовж і трохи впоперек, поки ми кинули якір, тобто свої торби, у старій споруді чогось на кшалт санаторію ще совдеповських часів, якому у терміновому порядку намагалися надати "людського вигляду" (і доволі невдало, але може з часом...).

Нарешті ми пішли поїсти чогось теплого, у місцину доволі приємну і навіть цікаву. Здається, дощило (то було 2-го травня, уже призабула), принаймі було мокро, але нам все одно було кайфово – нарешті ми маємо, де ночувати, і зараз будемо їсти ). Замовили тут трав'яний чан на наступний день. Лумшори, власне, славляться тими чанами – мінеральними, трав'яними, може ще якимись...

У садибі "Лумшори", басейн з фореллю                                                 "У цімбора", річка Турічка

Поверталися вже у темряві, трохи місили болото. Зайшли до "цімбора" (приятеля), взагалі правильно "У цімбора" – то така садиба з усілякими прибамбасами для туристів, ну і само собою з житлом та харчами, – котра розташована навпроти нашого "санаторію", через річку Турічку ). Замовили там сніданок, розглянулись, облизались – класне місце, і до водоспадів з озером ближче. Поцікавились бджолами, є там така послуга – спати (чи просто полежати) на ящиках із бджолами, щось таке. Сказали, що рано, бджоли ще не готові )).

Ранок, равлик                                  Двері "нашої" котельні )                Сходи до "цімбора"                         Вигляд зі сходів

"Цімборські" чани                                                                                       Кайф )

"Наш" санаторій – з "цімбора"      Сходи до бджіл                                Ресторан "У цімбора"                      Поснідали...

Наступного дня після сніданку пішли вгору, в ліс, доволі швидко дійшли до першого водоспаду. Зустрічали дорогою саламандр та інші цікавинки, хотілось іти далі, але пора було пірнати у чан...

Равлик-велетень                                                                                        Саламандра-малючок

"Перший" водоспад

У чані нам сподобалось, хоча місця малувато було для нашої компашки, прямо з чану бажаючі могли за кілька метрів пірнути у гірську річку. Наша компанія в основному була бажаюча ).

Після купання в очікуванні обіду вивчали територію (садиби "Лумшори", де власне і мокли в чані та обідали), дуже сподобалось. Взагалі всі місця там класні, і мають лише один недолік – перенаселення туристами. Форель для обіду ловили самі, у басейні ). Риба була не то така голодна, не то е-е... одним словом, не встигала вудка зануритись у воду, як уже клювало. Остання рибина взагалі примудрились впійматись за хвіст. Чоловіки навколо аж потилиці чухали.

                                                           Перша рибина                                   Третя, та, що за хвіст... )

Далі чит. частину 2.