Категорії каталогу

Форма входу



Логін:
Пароль:

Пошук

Головна » Файли » Мои файлы

один зимовий жіночий карпатський похід. частина 2
[ ] 05.04.2011, 17:54

7.   День четвертый.

Таня: Интуиция не подвела! Домик был всего-то метрах в пятидесяти от места нашей ночевки, но даже утром при свете солнца мы его не видели. Покинув палатку и рюкзаки, отправились в разведку, которая плавно перешла в восхождение на гору Молоду. Но и тут неудача постигла украинских спортсменов! Вершина, на которую мы выбрались, оказалась соседствующей с той, которая нам нужна, но это мы выяснили уже внизу. А цель оставалась всего в часе ходьбы. Правда Диана предлагала сходить на соседнюю вершину (мы были уверены, что стоим на Молодой), но я отказалась – боялась, что стыбзят нашу палатку со всеми шмотками. Абсурд? Возможно, но после некоторых случаев с моими друзьями, я стала более осторожной, даже в такой глуши. Спустились к домику, перетащили барахлишко, натопили печку и решили остаток дня бездельничать.


день четвертий 

чи маєте ви план, містере фікс?

(молода) 

ранком в таню вселився дух розвідника, а я хочу пошвидше вгору, хату потім пошукаємо, коли спустимось.

речі залишили, повалили. сонце, сніг, пташки цвірінькають, наплечники в наметі – краса!

а на горі вітер – ого-го! знайомі обриси – жереп дорогенький…

чим вище, тим твердіший наст – легше йти, але й вітрюганище!

нарешті вершина, ура! красота неописуєма! безмежна радість!

таня курить, матюкає сніг, жереп і мене (бо я не даю їй спокійно повтикати, ношусь як дурне цуценя). ковтнули кону і погнали вниз, до стоянки, навряд знайдуться ще якісь хворі, щоб забрести сюди в таких снігах, але…

намет на місці, на радостях валяюсь на снігу, зазираючись у небо, і помічаю, що поляна наша – у вигляді серця!

збираємо шмотки і тягнемо їх на 30 м вище, де, власне, і виявилась хатина, в ста метрах від місця нашої ночівлі! (веселої з’їхавши з молодої на своїх по.., ми під шумок вдалого дня швиденько її знайшли: таня вийшла прямо до воріт - казка якась!)

вирішили побавитись в альпінізм: ліземо на горб, до хати, схил 70 град, наплечники то тягнуть вниз, то тикають писком до грунту, пташки голосно насміхаються, мені б їхні крила!

програму виконали, настрій чудовий, часу купа…

після вечері таня якось між іншим, за переглядом відзнятого матеріалу, повідомила, що має погану новину для мене. ну от! якийсь гарний кадр не вийшов – подумала я. якби ж то! ми, виявляється, були не на молодій, а на сусідній, меншій вершині… сказати, що я розстроїлась – нічого не сказати!.. таня пропонує завтра вийти таки на молоду, я – проти, хіба з умовою, що підемо далі по хребту, а взагалі – хочу на яйко, як і планували.

з нічого робити затіяли морально-етичну бесіду, в результаті кожен випав у свій осад, так і поснули. засинаючи, мріяла про зупу… (а то весь час пюре з сардельками! ну не тільки, звичайно, - різдво ж було, пампушки там, горішки, сирник, цукорки і т.п., але вперто хотілось зупи).

зупу таки зварили, десь біля 2-ї ночі, потім знову балакали, до 5-ї – вийшли з осаду. ) 


  1. День пятый. Возвращение «Будулая».

Таня: Как обычно, позавтракав химикаличным пюре с бумажными сосисками (божественная еда – я не шучу!), отправились на Яйко. Слава яйцам! Хоть одну вершину из списка запланированных мы СДЕЛАЛИ!!! Но самое обидное – сдохли батарейки в фотоаппарате, поэтому просто верьте нам на слово, что мы действительно там были. Спустились, собрались и начали наше ВОЗВРАЩЕНИЕ. Шли долго, в Осмолоде было уже темно. Первым делом направились в магазин и купили коньячку, а вот только потом стали думать где ночевать, чтоб утром не проспать автобус. Думали даже поставить  палатку прямо на остановке, но после некоторых раздумий направились к спасателю Вите и очень правильно сделали! Оказалось, что Витя, как настоящий спасатель, хотел на следующий день идти нас искать, но мы уложились в срок и все обошлось. Нас ждала еще и другая радость – дом спасателя Вити и его жены Юли оказался пятизвездочным отелем, специально построенным для таких как Диана и я. Оплата за жилье нас тоже порадовала – всего 10 грн. за сутки и в эту сумму входит замечательный душ. Вот оно где счастье! Теплый прием, душ и чистая постель! А что еще нужно после трудных пяти дней?!      

    

день пятий 

яйко    

лежу зранку і думаю: що робити, як таня буде не в гуморі і таки наполягатиме на молодій?..

таня прокинулась в гуморі, і ми пішли на яйко.

на вершині від краси такої я таки просльозилась. привітали одна одну з першою вершиною в сезоні.

пора вертатись в люди.

до снігу вже змішані почуття: то ой-ох-ах-хех-йпрст! (при черговому провалі по пояс), то вже як рідний, майже не дратує. з посохами вже четвертий день, як правдиві маги, останній залишаємо в хатині.

спускались іншим шляхом, коротшим, досить стрімкий спуск потічком. знайшли таки барак на круглій.

дорога була довга, слизька й нудна, тішив лише фантастично прекрасний захід сонця, але й тут була ложка дьогтю: сіли батарейки у фотіку (, а так хотілось увічнити таку красу!

нас постійно обганяли лісовози, вщерть заповнені мертвими деревами і нетверезими водіями потипу троє за рульом.

таня, вірна собі, підібрала для повного щастя пару-трійку дерев’яних «млинців» додому, для краси, за півгодини залишили один, а вранці залишили й його, правда не навмисне, просто забули :\

в осмолоду притопали вже з зірками (далеко не першими).

магазин. коньяк. де ночуєм?

після недовгих митарств і короткої екскурсії до берлоги водіїв автобусів зупинились у віктора, рятувальника, який зустрів нас 5 днів тому біля буса. А далі були застільні постсвяткові посиденьки з господарями (рекламна вставка: дружина віктора юля робить дуже добрі вареники), задушевні бесіди, розпитування-розповіді (наша «сердечна» полянка виявилась болотом, а зовсім не майданчиком для посадки нло, а кабани перетворилися на оленів )), розглядання фото і мап, пісні юного обдарування сашка під гітару, душ, пічка, рідний пуховик, так недоречний в такому теплі… нарешті я дорвалась до коньяку, який в поході не ризикнула поєднувати зі своїми колесами, мусіла споглядати як таня його цмулить і відчувати танталові муки…

6.50 – віктор посадив нас на бус до ясеня, 8.00 – ясень-львів.


а гори таки лікують! 

післямова 

приїхала я додому в повному здравії, гордо продемонструвавши мамі черговий раз позитивний вплив на мене карпатських пригод.

хай живе! І все таке… )

8-12.01.2005

у частині 1 можна завантажити з сервера оригінальну версію цього репортажу - там багато фото, з підписами.

Категорія: Мои файлы | Додав: mijmaliuk
Переглядів: 217 | Завантажень: 3 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: