Категорії каталогу

Форма входу



Логін:
Пароль:

Пошук

Головна » Файли » Мои файлы

Релакс на Костричі
[ ] 17.07.2012, 12:20
Отже, наш потяг до Івано-Франківська відправився о 0.31, в 3-їй ночі ми були вже там. Трохи покимарили на лавках і пішли шукати "свій" автобус у гори. "Нашим" виявився бус до Верховини 5.50. Десь перед 9-ою вже були на Кривопільському перевалі. Перевзулися і вйо вгору...

  

Обігнули справа гору Маковицю з вишкою і натрапили на господу з балакучою і приємною аборигенкою, набрали води, отримали інструктаж і - далі... густими травами, квітучими полями... сонце пекло, вітрюган підморожував. Доволі довго петляли траверсом у лісі і нарешті вийшли на полонину. Перше, що побачили при виході з лісу, - Говерлу! А ще за пару кроків - і всю Чорногору, аж до Попа Івана... 



Трохи посиділи, побалакали з конями, вітер забрав мою сідачку. Вітер шмагав так, що сидіти довго не хотілось, тож пішли гуляти хребтом. За якусь годинку-дві вийшли на Костричу - найвищу вершину хребта (1589 м). Далі були Кострич і Костриця ). І постійно вся Чорногора як на долоні, і вітер з її боку. Хребет Кострич йде паралельно до Чорногірського хребта, тож навряд чи є краще місце для оглядин Чорногори.

  

По дорозі трішки паслися в чорничниках, і взагалі не поспішали, оскільки вже було очевидно, що цей хребтик легко проходиться за один день. Нашим завданням було знайти гарне й зручне місце для стоянки. І ми його знайшли, магічне місце, заговорене на сон ). Галявинка на горбочку перед входом до лісу, з трьох боків оточена ялинками, з місцем для намету й вогню, і з виглядом на Чорногору. Трохи нижче - невеличка загорожа з хрестом, столом і лавками, звідки є вигляд на обидва боки, і Чорногору, і маловідомі вершини Покутсько-Буковинських Карпат. А також вдалині виднілися хребет Явірник, Хом*як, Синяк і хребет Довбушанки... 

  

Навколо купа дрів, а внизу колиба і напевно що вода. Але вода у нас була з собою, і йти вниз було ліньки, так розморило ). Це місце навіює сон і спокій, виганає з голови думки і очищує від всілякого шмельцу: суєти, переживань і т.п... Тут можна відпочити тілом і душею. Чим ми і займалися решту дня (з 2-ї години!). Я пригадала Олегову мрію, і стало аж якось незручно. Але дуже коротко - місце ж зачароване на відсутність думок ;).

  

  

Вночі штормило, але деталі вислизають з пам*яті - спали як діти. О 5-ій ранку я побігла зустрічати сонце, фотографувала, сиділа з картою перед Чорногорою і водила пальцем... ) І так дві години! )) 


  

Говерла капризувала, Піп Іван тримав оборону. З*явилася веселка, блиснуло над Говерлою, і було вже очевидно, що нас полиє. Веселка з*являлась і щезала, гуркотіла громовиця, випали перші краплі дощу. Я розбудила Віку - хіба можна пропустити таку виставу?! ) 





  

Але незабаром ми заскочили у намет, бо розійшлася гроза...
За годинку вже ніби й не було грози - Говерла змінила гнів на милість. Ми пішли за стіл чаювати, та незабаром знову щось набурмосилося з боку Говерли. Нам було пора...

  

Дорога вниз була приємною, поки ми не дійшли до висілок. Пройшлися квітучими й пахучими полями - то ще було добре. А потім взяли азимут на церкву села Красник і спустилися в долину, сподіваючись знайти якусь стежку до центру села. Забурились на чужі поля й городи, пройшлися "конячими" полянами з моквою, втратили лік перелазам і бомкам, втомилися більше, ніж в горах, і нарешті вийшли на дорогу. Перед виходом "у люди" скупалися в маленькому водоспаді - і як на світ народилися ).

  

Далі від уже добре знайомого роздоріжжя Верховина-Ворохта-Буркут (була 1-а год дня) почалося добирання додому, яке окремої розповіді не заслуговує. Ця дорога додому завжди сумна й переважно важка. Можна, навіть бажано, її трохи полегшити пивом і засолодити морозивом. )
Категорія: Мои файлы | Додав: mijmaliuk
Переглядів: 389 | Завантажень: 0 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 4
0
3 Rudenko  
Заскучал. Хотя проведенные 6 недель на Кавказе ( Безенги) чесно говоря утомили. Но посмотрел тв. снимки и думаю -вот бы в Карпаты и чтобы вечером дощик, и солнце. А мутром слегка лениво - берешь фотик и в темноте дерешься на заранее отмеченную горку. И стоько всего по дороге встречается что впору и забыть что трорпишься-то к восходу ..

0
4 mijmaliuk  
какие люди! рада вас видеть на своем сайте и вообще :). и надо же, что именно 2-го августа я вспоминала вас, говоря об Алтае, йоге и тп... приезжайте, сходим куда-нибудь! biggrin

0
1 nikolson  
Пригадав ту місцевість)))))) але 31-ого грудня мені більше подобається)))))) мороз, сніг-фірн, вітер....ялинки казкові....
Але як там классно!!!! не зважаючи на пору року, в кожній є щось своє.....

0
2 mijmaliuk  
smile згодна! думаю, що навесні і восени там не гірше wink

Ім`я *:
Email *:
Код *: