Набрали ми води у джерелі неподалік і вирішили пошукати біля водоспаду місце, де могли би розпалити наш пальник. Спочатку було трохи не тойво, якось воно після гір завжди неприємно повертатись у цивілізацію... Але доволі швидко ми знайшли на березі ріки відносно затишне місце, з лавкою-колодою і маленьким пляжем - доволі симпатично, якби не купи сміття навколо. Рената пішла по пиво з чебуреками - класика жанру... ) І ото не встигли ми чайок заварити, як на горизонті намалювалися водники на катамаранах і каяках і, не допливаючи до порогів, пришвартувалися неподалік. Ми зачаїли подих - попливуть-не попливуть далі...

Проходив час, і от коли ми вже вирішили, що їм слабо, перша "ластівка" ринула у бій, а за нею через деякі проміжки часу і решта. Мене охопило неймовірне збудження - хотілося тут же переодягнутися і приєднатися до сплаву! Тим більше, що вони пропливали прямо поряд з нами, навіть причалювали біля нашого пляжику. Ну і пиво, що принесла Рената, мабуть також зіграло свою роль у моєму завзятті. Я бігала з фотоапаратом по березі, щоб хоч якось приєднатись до дійства. Коли всі подолали перші пороги, вони взялися вивчати наступний - основний, дуже недитячий, власне, сам водоспад - аж не вірилось, що вони туди посунуться!

Ми перебігли по мосту на протилежний бік і зайняли найкращі місця для огляду і фото. ) Серед водників були й жінки, навіть повністю жіноча команда двомісного катамарану. Причому дівчата настільки розійшлися, що після проходу водоспаду, причалили, притягнули берегом назад свій катамаран і пропливли там ще раз!

На мості зібралася юрба глядачів, після кожного вдалого проходу люди аплодували і кричали "молодці!"... Потім водники попливли далі, люди розійшлися, стало тихо. Пора вже й нам...

І що би ми запам*ятали з Яремчі, якби не ця подія? Робити там рішуче нічого, аж якось шкода стало людей, котрі вважають це місце вершиною карпатського туризму. Тобто саме місце непогане, але хіба для старту... ;)