Категорії каталогу

Форма входу



Логін:
Пароль:

Пошук

Головна » Файли » Мои файлы

Ту стань!
[ ] 07.08.2013, 15:24
Цього року я вирішила поїхати на фестиваль усім сімейством, підбили також Ліона з Вікою на цю авантюру. Правда, вони приєднались до нас трохи пізніше.
А ми в суботу вранці "мукачівкою" доїхали до Стрия, звідти автобусом на Сопіт доїхали до Підгородців і далі 5 км пішака до Урича... Рута доволі мужньо перенесла випробовування з добирання, за це їй обіцяно було "медаль" у вигляді якогось презента ).
 
60 грн. з носа за пару днів фестивалю (діти до 7 р. безкоштовно), 30 грн. за місце для намету – і ти щасливий власник паперового браслету-пропуску на зап*ясті, а також мішка дрів для ватри. Ми швиденько затаборились і пішли фестивалити, устигли акурат на урочисте відкриття. 
 
 
 
 
 
Далі все якось пішло хаотично. Олег постійно десь пропадав, утікаючи від промов, таким чином пропустивши, на мій погляд, усе найцікавіше, а саме – лицарські бої. 
Зате ми з Рутою усе бачили: бугурт (стінка на стінку), змагання за прапор, денний штурм фортеці. 
 
 
 
 
 
    
 
Трішки подивились виставу скоморохів, а також середньовічні танці. Під час останніх у мене почала боліти голова, не то від спеки, не то від дуже потужного звуку колонок. Рута вже давно перебувала між світами – спати вона звісно відмовлялась (яке тут спання, коли лицарі мотузять один одного!), але фізіологія брала своє. Тож я таки заманила її в намет, де Рута розповіла татові казочку, і вони заснули...
 
 
 
 
 
Деякий час я не знала, де подітись від головного болю і спеки, потім знайшла трохи тіні. Аж тут нарешті з*явились Ліон з Вікою, і майже одразу прокинулись Олег з Рутою. Ліон і Віка привітали мене з минулим ДН текілою з лимоном. На якийсь час це притупило головний біль, і ми після перекусу подалися знову на фестиваль.
На вході разом з браслетами нам з Олегом видали папірці із запрошенням спробувати себе в ролі татарських воїнів (ім*я мого персонажа Алп, що означає сміливий, Олегового – Зехеб, що означає золото). Олег не зацікавився, а от Рута дуже навіть )). Вона взагалі найбільше цікавилась лицарями і турнірами. Тож ми з нею пішли до вказаного місця найматись у татари ). Там виявилось, що приймають лише чоловіків від 15 років, тож ми "у прольоті". Рута трохи всплакнула, але втішилась ліпниною з глини, а також малюванням.
 
    
"Під орлами" (див. вгорі між деревами) Ковбаски ням-ням                            Натхненна ліпнина
 
  
Маляр                                                                                                                                                                                  Рута в кам*яній норі )
 
Віка з Рутою побули трохи малярами, оскільки Віці дали таке запрошення на вході. Ліонові дали роль руського воїна Любомира, але він затятий пацифіст ). Іще ми з Рутою покатались на коні (ми давно на них позирали і довго вибирали )) – яке то фантастичне відчуття!.. Потім ми відвідали нарешті Камінь, тобто власне Урицькі скелі, де колись була фортеця. 
 
  
Вигляд на поляну фестивалю з Каменю                                                      Вигляд на камінь зі стежкии до джерела
 
Вечоріло. Людей усе прибувало. Далі у програмі був лицарський турнір на конях. 
 
  
 
 
З галкою на щиті – жінка
 
Після турніру публіку розігрів гурт Йорий Клоц – такий собі етнічно-налаштований трохи-панк. Це виявилось нестерпним для моєї голови. За більш сприятливих обставин я би може й потішилась і потанцювала, але тут голова розривалась від болю, тож я пішла прогулятисмь у наметове містечко і прихопити теплі речі. Якость раптово дуже схолодніло, тільки закотилося сонце, як бац – сирий дубак.
 
Незважаючи на те, що я вже ледве рухалась (і це ж треба було саме сьогодні їй так розболітися!), на вечірній штурм фортеці я все ж залишилась, хоча через величезну кількість глядачів майже ніц не бачила. Вдень людей було мало, а ввечері звідкись налетіла ціла хмара. Після штурму ще виступав білоруський гурт з волинками, який я дуже хотіла послухати, але нажаль фізично не могла. Трохи чути було і в наметі ).
 
 
Фортеця, яку штурмують                                                                                  Таран на підході до воріт
 
І от Рута вже у своєму спальничку, Ліон також. Ми з Олегом, Вікою і головним болем (Олег теж жалівся на нього) вирішуємо ще випити чаю. Поряд нетвереза компанія горлає пісні, але то ще були цвіточки...
 
Після чаю мені вдалося забутись у сні, але дуже ненадовго... навіть пригадувати то не хочеться... кажучи коротко, п*яні рагулі зі Стрия горлали всю ніч, і не те щоб матюкались, матами вони розмовляли, причому так голосно, що аж вуха закладало. Сиділи прямо у нас за головою поряд з ватрою, котру ми вважали "нашою" (намети там стояли так густо, що подітися кудись одні від одних було складно), і не затихали ні на хвилину, нон-стопом до ранку і навіть обіду... Спати в таких умовах було неможливо, прохання звісно на них не діяли (таке собі п*яне нагле стадо). Отак нам не повезло з сусідами. Урок на майбутнє: краще переселитися, хоча б і пізно ввечері, ніж отакє!
 
Вранці з півоберта стало спекотно, і після сніданку ми пішли занурюватись у потік. Потім ліниво валялись до обіду, і таки змусили себе піти погуляти, тим більше, що була мета, ще з пореднього приїзду – Гострий камінь. Учора він знову поманив нас зі скель, такі собі кам*яні пальчики ).
 
     
Воїн (вгорі зліва видно обличчя воїна)                                                                                                                                Кам*яний сторож
 
   
Один із пальчиків на Гострому камені                                                            Вигляд на Камінь з Гострого каменя
 
  
                                                          Рута назвала це хвильками )
 
Підйом туди легкий і не напряжний, краєвид чудовий, і самі скелі також. Треба ще буде сходити, бо цього разу ми трішки поспішали повернутись – наше сімейство мало встигнути на потяг у Сколе. Устигли ще трохи помалювати, подивитися лицарські поєдинки і навіть пообідати. На потяг також устигли, хоча дуже хотілося залишитись з Ліоном та Вікою, котрі підвезли нас на Сколівський вокзал, а самі поїхали ще відпочивати у Сколе.
 
 
 
 
                                                                                                                             Радість перемоги
 
 
Вуличні музики                                                                                                  Маленька денна сова приглядає за товаром )
 
 
На горизонті – "пальчики" Гострого каменя              Так колись виглядала фортеця Тустань на Камені (Урицькі скелі)
 
Олег сказав, що більше не поїде ), вже не знаю, що саме спричинило таке рішення: чи то спека, чи рагулі зі Стрия )), чи байдужість до середньовіччя... Я натомість наступного року хочу поїхати знову, вже озброєна потрібним досвідом та інформацією ;).
 
Наостанок відео, моє і не моє. 

Хто хоче більше, ласкаво прошу у Ютуб ), в тому числі і на мою сторінку http://www.youtube.com/user/rutena2008/featured – там є ще відео з Тустані...
Категорія: Мои файлы | Додав: mijmaliuk
Переглядів: 271 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: