Жовква
У Руті відчуваються мамині замашки – тяга до археології та архітектури ))
Нажаль, гуляли там недовго, бо наші друзі та діти не поділяли нашого із Олегом захоплення цим місцем. Тож після невеличкого екскурсу по периметру центральної площі ми пішли до магазину, затарились, запакувались знову у авто і поїхали у сторону Крехова, шукати гарну місцину для пікніка.
Деякий час була ще слабенька надія, що може доїдемо до Крехова, але... не доїхали, одним словом. Навіть не те, щоб намагалися ).
Зате місце для пікніка шукали довго і ретельно. І таки да – не дарма шукали, знайшли чудову полянку на живописному горбочку із гарним краєвидом.
Вирили ямку для вогню, і Олег зайнявся ковбасками (йому, вегетаріанцю, безпечно було доручити цю місію)), Рута зайнялась салатом із квітів, ми з Марією – "поляною". Катя збирала дрова, Саша збирав, тобто шукав, гриби...
Трохи згодом запускали повітряного змія, пускали мильні бульбашки та досліджували територію, знайшли поряд у лісі окопи... Але головне – відпочивали, душею та тілом, можна сказати, втикали, у тиху осінню красу... Пушкін одразу пригадується ).
Десь між Жовквою та Креховом )
| 
