Є думка, і не лише моя, що це одне з чудес України. І нам, львів’янам, повезло, що за чим чудом не потрібно далеко їхати… Ні фото, ні слова не передадуть красу і дух того місця, потрібно побачити й відчути самому. Кожен камінь, кожна скеля видаються зачарованим велетнем, твариною чи якоюсь казковою істотою, звідусіль на вас дивляться чиїсь очі, але не прямо – мабуть, із ввічливості :) кам’яні обличчя показуються переважно у профіль. Колись давніше мені пощастило ночувати у тому місці, прямо під скелею, на м’якому килимі з моху (у спальнику, звісно). Поряд бігали соні (такі маленькі мишки), шелестіли дерева, оживали кам’яні постаті… рекомендую ;)

... Читати далі »