Час від часу львівський ботанічний сад влаштовує День відкритих дверей. Попередній ми прошляпили – тоді цвіли магнолії (ми в Ужгороді на них надивились). А от цього разу магічне (для мене) слово "рододендрони" подіяло безвідмовно – ми пішли. Точніше поїхали, прихопивши зі собов найближчих друзів.

Рододендрони?

Потрапили ми у це місце вперше, куди йти не знали, але одразу ж потягнулися до магічних кущів з величезними квітами, котрі і виявились рододендронами. Навіть у найсміливіших фантазіях не могла собі уявити, що вони бувають такі гігантські! Карпатські рододендрони, котрі ще чомусь іноді називають "червоною рутою", манюні, розміром з підсніжник чи анемону... До речі, були там і гігантські анемони (фото присутнє), квітка разів у 5 більша за лісову родичку. Хоча ці садові теж були підписані "Анемона лісова", як і "Ялина звичайна", котру я бачила вперше у такому вигляді, хоча ялин надивилась у Карпатах і не тільки, але ця була точно незвичайна... Ну і рододендрони! Сподіваюсь, талички не переплутані. :)

Ялина звичайна...

На цьому ми сиділи :)

Там було ще багато цікавого, і ми трохи побродили стежками-городами, але погода не давала розслабитись – то жарко, то холодно. І людей було трохи... Про те, щоб спокійно десь посидіти чи пофотографувати – не було й мови. Тож ми не затримались. Але сподіваюся приїхати ще.