Цілий тиждень було бессовісно тепло, як на початок квітня. Я такого ще не пригадую, як і щоб були грози у цей період - майже літня погода. На вихідних думали десь завіятися у краєзнавчу екскурсію, спочатку плани були дуже серйозні - три дні на Закарпатті. Я склала сурйозний план подорожі, потім скоротила його до двох днів... В результаті у нас видався лише день на поїздку, до того ж самий холодний на тижні - неділя.

Ми вже якось раніше збиралися відвідати ці квіточки-рябчики. І от видалася нагода - якраз період їхнього цвітіння, от лише погодка несонячна, отже квіточки будуть дрімати. Але ми все одно поїхали, хоча б у розвідку. До того ж краї ці багаті на всілякі штуки для оглядин, тож щось та й побачимо - вирішили ми.

Долину шукали недовго, у Надітичах місцевий житель спрямував нас на вірний шлях. Квіти віднайшлися, а також непогані краєвиди. Після огляду території і плантації рябчиків (рябець шаховий, вони ж дикі тюльпани), ми вирішили влаштувати перекус, якраз була пора ланчу. :) Деякий час походили туди-сюди у пошуках найкращого місця, хоча місця всі гарні, але для перекусу не всі годяться.

Потім заїхали у Верин, село неподалік цієї долини. Там, на території місцевої церкви, доживає свого віку тисячолітній дуб. Дуже хтілося його обійняти :), варто було б усім разом - цікаво, чи обхопили б його? Але якось всі розбрелися довкола, до того ж іще дужче схолодніло, хотілось у тепло...

Тож ми поїхали чаювати до Львова. Була думка ще відвідати Стільське городище, воно майже по дорозі, до того ж Марія-Саша-Катя там ще не були, але вирішили відкласти до тепліших часів... (Я таки застудилась у цій поїздці.)

P.s.: квіти не рвали - чесне піонерське! )