Куди ж іще податися з дитиною, без авто і в гори...)

Правда, їхали ми машиною, бо нас підвіз приятель Саша, що їздив до своїх підопічних бджілок у Гребенів.

Ми одразу, по вже відпрацьованій схемі, подалися до річки, на сніданок. Рута як завжди возилася біля води, тато возився з вогнем для чайку...

Чайку попити не вдалося, бо вогонь щось не хотів горіти, і дощик почався. Тож ми вирішили, що це знак, і зняли свій табір та й пішли гуляти.

Догуляли до симпатичного місця на сонечку біля річки, дощ уже минув по дорозі, там і поснідали-пообідали. Поряд було сірко-водневе джерело, аж блакитне, а по дорозі проминули джерело потипу "нарзан", червоно-рудого кольору, от лише не було тари, щоб набрати.

Коли набридло байдикувати, подалися стежкою вгору. Як і попереднього разу, стежка через якийсь час зникла, і довелося йти просто лісом, місцями трохи хащами. Рута була молодцем, не піднивала, і ми доволі бадьоро вибрались на добре знайому дорогу-стежку на г. Лопата, і повернули назад у село. Вже було пополудні, і наближалася година, коли Саша мав підібрати нас на своєму зворотньому шляху до Львова. Ми ще встигли під дрібним дощиком посидіти біля річки за "святою" справою – перекус на природі. )