Одного недільного серпневого дня ми подумали – щось давно не були на Кайзервальді. І здійснили обхід улюблених місць. А саме: дитячого майданчика на «Знесінні», озерця, і верхової оглядової стежки з перильцями.
До озерця йшли довгою нижньою круговою дорогою, познайомилися з новими закуточками рідного міста.
Надія, що Рута поспить на килимку на травичці, розвіялась швидко - тут було не до спання. Стільки цікавих розваг: будування шалашиків з піску і листя, забави з летючою тарілкою, бадмінтон, мильні бульбашки, збирання квіточок, плетіння віночків – тут і поїсти ніколи, не те що поспати!
Йти додому не хотілось, але голод – не тітка: коли були з’їдені наші скромні їстівні запаси, довелося таки рушати додому.
У маршрутці Рута, звісно, одразу ж заснула.
|