Продовження репорту про КП і Рутин ДН )

Наступний день для мене з Рутою розпочався рано, невдовзі і наш тато розпрощався з Морфеєм і почалапав у аптеку за маззю для Рутиної ноги. З-під вікна Олег погукав нас і показав на повітряні кулі в ранковому небі ). Після двох ранкових дощів гарно розпогодилось і почало припікати-парити. Ми зі сніданком вибрались на подвір*я, розігрілись на сонечку, і нікуди не хотілось поспішати (див. відео на Ютубі:http://www.youtube.com/watch?v=gTAPxbnplMo). Але часу залишалось мало... 

Тут сталася прикрість із Захаром - потягнув шию. Знову похід у аптеку. Тоді Андрій, тато Захара, бере свою машину, і ми гуляємо далі на колесах. У Старе місто вже не потрапили - авто туди не пускають, і це правильно. Зате відвідали спочатку Центр міста, новий район, звідти наобум поїхали в старий район під назвою Польські фільварки, і дуже вдало: зупинили машину прямісінько біля старовинних сходів, якими спустилися до моста, на другій стороні якого був власне півострів Старого міста.

Там ми трішки погуляли берегом річки і влаштували невеличкий пікнік. Все було б чудово, якби не хвора шия Захара і не пора повертатися додому.

КП проводжав нас дощем. При виїзді з міста ми пропустили крутий малопомітний "наш" поворот і поїхали на Хотин. А оскільки розмова про нього вже заходила, то вирішили, що це - доля! ) А дощ перейшов у зливу і далі у град, лупасило так, що машинні "двірники" не справлялися з роботою, їхали ми повільно, діти поснули. Зате у Хотин в*їхали вже без дощу. Я залишилась у машині з дітьми, оскільки вже була у Хотинській фортеці, а Олег, Рената і Андрій пішли на екскурсію.

Коли прокинулась Рута, то влаштувала справжній скандал, мабуть, підсумковий. А погода ставала все кращою, як по розкладу ). Тож я вирішила прогулятися-розвіятися і хоч одним очком таки глянути на фортецю, поки ми чекали на замовлення у ресторані. 

А потім ще й зводили дітей, щоб і вони хоч здалеку побачили причину нашої поїздки сюди. Діти не особливо вразились, у них якісь свої пріорітети ). Зате всі дорослі були у захопленні!

Додому потрапили о 12 ночі. Як казала одна моя знайома: "О содеянном не сожалею!" ) Але багато разів під час цієї подорожі я казала собі, що з Рутою більше не поїду, принаймі, поки не підросте або не почемніє )).