Вирішили, що весна...
під вікном ходять котики
скоро у котиків будуть животики...
Тарас Самотос
Захотіли, щоб і наш котик прийняв участь у цій коловерті природи. Думаю, що і Маркус захотів... )
Отже, історія! (ще та, ковбойська)
"Мама", тобто господиня першої "нареченої", беспородної, але симпатичної Мурки, забрала нашого кавалера ввечері, а вранці заявила, що переконана на 99%, що наш кіт кастрований. Я спочатку втратила дар мови, оскільки нічого про це не свідчило, і навіть навпаки – вся наявна інформація свідчила за те, що наш кіт повноцінний хлопчик.
Але сумніви посіялись. Тож подалась я з ним до ветеринара. Ветеринар сумніви розвіяла, і ми гордо подалися додому, а наступного дня – до нової киці, теж Мурки, але вже породистої красуні.
Фото Муркиної господині
Все, що там, відбувалося, залишилось для нас, людей, таємницею ). Четвертого дня вранці Маркуса повернули, худючого і змарнілого. Він розгублено нипав квартирою і сумно зависав над своїм туалетом, де можливо залишився запах киці (його "придане", туалет і миска з харчами, їздило у гості разом з ним), час від часу жалісно мравчав і потухшими очиськами глипав по куткам...
В результаті не то бурних 3-х днів, не то суму-печалі за ними, не то якось іншої біди чи зарази, ттт, Маркус прихворів і їздив сьогодні зі мною знову до ветеринара. Тепер будемо лікувати нашого мужчинку і слухати його сумні пісні – не бачити йому киць до повного одужання, хіба з вікна ).
|
