Ми називали його дідуньо.
Пройшов усю війну. Після війни ходив з паличкою, а згодом на милицях, до кінця життя...
9 травня завжди накривали стіл, і дідуньо завжди мав вологі очі, мабуть, було що згадувати... Чомусь уперше за стільки років захотілося вшанувати його пам'ять, від щирого серця!
|