Календар новин

«  Травень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Форма входу



Логін:
Пароль:

Пошук

Головна » 2012 » Травень » 28
Місто моєї мрії і Рутин ДН :)
17:36

Кам*янець-Подільський (надалі КП) - одне з небагатьох міст, де мені хотілося б жити. Принаймі наразі так здається, але здається вже доволі давно, з часу мого першого візиту сюди кілька років тому... на фестиваль повітряних куль, які також стали ще однією мрією... 

Місто романтики, місто історії, місто, яке по кількості історичних та архітектурних пам*яток поступається лише Києву та Львову, місто, що потопає у зелені, місто з глибоким каньйоном, яким тече ріка Смотрич, місто, де переплелись різні культури, місто, де літають повітряні кулі і просто дуже приємне невелике містечко. Напевно у ньому є і якісь недоліки, але важко оцінювати адекватно те, що дуже подобається ).

Цього року День міста у КП співпав з Днем народження Рути, тож я вирішила: а чи не об*єднати ці дві класні події?! ) Підбила на цю авантюру також подругу Ренату з сімейством.

Отже, 19 травня о 5.30 ранку ми розбудили Руту з оберемком надувних кульок, в "американських" ДН-ковпаках, з подарунком у руках і дурнувато-радісними усмішками на обличчях, щоб упередити неминуче незадоволення з приводу побудки. Ледве Рута розплющила очі, як я втулила їй прямо в обличчя гарненьки кульки, потім одразу подарунок, і скандалу було уникнуто. )

О 6.30 ми виїхали на Підгірці, вирішили трохи потішитись якісною трасою і гарними краєвидами. Взагалі дорога до Кам*янця заслуговує окремої розповіді, але не буду ще більше потурати свому графоманству. Обмежусь лише згадкою про дорогу територією заповідника перед Сатановом - то було щось, така казкова природа навколо! Але нікому не пораджу туди їхати - гіршої дороги... ні, бачила - десь приблизно як після повороту на Гребенів після Сколе. Взагалі майже вся дорога зі Львова до КП відзначається красою краєвидів, масою історично-архітектурних пам*яток та природних чудес і жахливим станом самої дороги.

Прогноз погоди нас підманув-підвів. Дорогою ми підмерзали, а КП зустрів нас проливним дощем. Добре, що хоч швидко знайшли нашу хатину - затишний двоповерховий будинок з приємним подвір*ячком, масою вазонів, гарним акваріумом, старим поважним котом і доволі привітною господинею. Поселились, відкоркували Шампанське і нарешті розпочали свято! Тим більше, що розпогодилось, і все було б чудово, якби вже перед самим виходом на променад Рута не звалилась зі сходів, розбила собі губу і потовкла ногу (. Особисто мені це добряче зіпсувало настрій і мабуть підпсувало усю поїздку... Але на той момент ми з Рутою взяли себе в руки і таки пішли в Старе місто.

Там "вовсю" вже йшла гулянка, був пообідній час. Людей було не так, щоб і дуже багато, але на таке маленьке містечко таки забагато. Діти, в основному Рута, одразу стали вимагати мало не все підряд. Деякі бажання задовільнялись, але того було, зісно ж, мало! Рута була хронічно незадоволена: то тим, що щось не купили, то кудись не пустили, то не туди пішли...

Відвідали Старий замок за мостом, там діти постійно намагались кудись вилізти і травмуватись.

Поки жіноча половина компанії пильнувала Руту, у чоловічої взяли інтерв*ю для місцевого телебачення.

Важко з дітьми, що тут скажеш ), було троха "нєрвітєльно", але все одно класно. Сам дух міста настільки приємний, що швидко розвіює всілякий напряг. Особливо життя налагодилось, коли ми знайшли нарешті, де б це повечеряти.

Цілком випадково набрели на малопримітну кнайпу "Корсар", там було сонячно, два маленькі столики надворі - якраз для нас! До того ж виявилось все дуже смачно і дешево - ми немало здивувались і зраділи обидвом обставинам (за рекламу мені не платили - чесно! :) усьо чиста правда), наступного разу вже не доведеться шукати, де поїсти.

Потім ми вибрели на берег каньйону якраз біля Монастиря францисканів, там, де височіє мечеть з Матінкою Божою наверху ). Тут виявилось чудове місце для фотозйомки, тож ми там зависли, діти бавились у хованки і лови, батьки оглядали красоти...

 

Аж тут над горизонтом з*явились перші повітряні кулі! Наступна година пройшла за спогляданням і фотканням їх польоту. Куль було декілька, різних розмірів і кольорів, і літали вони по-різному: деякі одразу летіли вгору, високо-високо і далеко-далеко, а деякі летіли так низько, ніби пливли між дерев і будинків, але всі пливли в сторону Старого замку. А вершиною дійства було, коли дві кулі пройшли каньйоном, прямісінько над річкою: одна з них пролетіла настільки низько над мостом, що здавалося, люди, що там стояли, могли дотягнутися і торкнутися рукою кошика-гондоли. 

Але пізніше ми дізналися, що і це не було вершиною, бо ми зі свого місця не бачили третьої кулі, яка пливла каньойоном так низько, що пройшла під мостом!!! Як я шкодувала, що ми на той час не були на тому мості! Але на той момент я не подумала, що вже сідає сонце, і "наше" місце просто ідеальне для спостереження цього прекрасного дива природи, тож ми його покинули і пішли подивитися, куди все ж таки полетіли кулі, де вони приземляться... А незабаром побачили між будинками велику червону кулю сонця, що повільно пливла донизу - і тут я зрозуміла, що ми вже вдруге поспішили покинути вигідне для споглядання цікавинок місце.

Далі ми пошвендяли трохи вуличками Старого міста і рушили "додому". Рута вимагала цього вже останні три години. Коли ми уточнювали, до якого дому вона хоче, може у Львів, - вона казала: "До тої бабусі", маючи на увазі нашу господиню. Йшли ми довго, трохи блукали, останні 15-20 хв Рута спала у тата на руках, прийшли вже у повній темряві. Втома і нервозність незвичайного дня нарешті взяли своє: коли я побачила Рутину розпухшу ногу, то зайшлася у істериці. Не знаю, скільки часу я перебувала у прострації, і коли б із неї вийшла, якби не Рутин ДН, адже ще не було торту зі свічками! Олег пару раз натякнув мені, що всі чекають. І от іменинниця з мамою в халатах і вся кумпашка, хто в чому, і в святкових ковпаках в 23.30 таки засіли за вже холодний чай з тортом, який чемно ніхто досі не чіпав ). Світло вимкнули, свічки задули, настрій як не дивно був непоганий, особливо у дітей... 

Далі буде, див. Хотин

Переглядів: 824 | Додав(ла): mijmaliuk | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: