Завдяки друзям Семеновим потрапили у нове місце, про яке особисто я раніше і не чула – Залізний порт.
Місцевість подібна до Лазурного, що й не дивно, бо знаходяться неподалік – довга смуга піску і води куди не глянь, рівнина, мало зелені, мілкий берег, лише у ЗП (Залізний порт) набагато більше мілких ракушок у смузі прибою, просто гори!
День приїзду, порушуючи традицію, виявився найкращим – свіжість сприйняття, малолюдність, дитяче захоплення через край...
День і вечір приїзду g
Далі потекли "робочі" морські будні, трішки розбавлені вечірніми прогулянками та вилазками на набережну з її нехитрими розвагами. Дитячі (і не тільки) атракціони влаштовували просто на пляжі, суцільна смуга різномастних кабаків вздовж берега заманювала гучною низькопробною музикою та всілякими лігумінами, міні-магазинчики торгували сувенірами, різними плюшками, моднявими шмотками, морозивом, напоями, пропонували на прокат різний мілкий транспорт, в основному дитячий, було помічено два велорикші... Але сила-силенна комарів після восьмої вечора не давала змоги цим всім насолодитися.
Майже підводний човен )
Вечірня прогулянка g
Відверто кажучи, якби не фотки, я добру половину всього і не пригадала б.
Діти трохи хворіли, то одне – то інше. На пляжі ми визбирали кілька кіло ракушок, думаю, що рекордсмен у цій справі – Мар*яна ). Місили пісок, смакували місцеві смаколики, ну і звісно, барахтались у воді.
Розважаємось як можемо g
Перший виїзд на катамарані g
До моря від нашого житла пішки не більше 10-ти хв, та ще й на півдорозі симпатична кнайпа з недорогими комплексними обідами – то було дуже доречно, бо регулярне стояння біля плити на відпочинку нікому не посміхалося. Тож ми іноді там паслися, але переважно таки готували вдома, у т.ч. і зупу, і навіть борщ!
Час від часу перепадали дрібні дощики, була навіть гроза, але нас не залякати – ми все одно пішли на пляж, діти навіть намагалися скупнутись під дощем, тричі намагалися ))
Гроза над морем g
Обід у кнайпі
Чит. "Море... продовження"
|
