На Різдво мені було особливо хижо, хвороба досягла свого піку. Але дітись було нікуди – свято! Велике Свято, тож хвороба трохи посунулась...
Чіп і Дейл (баба Світлана та дідо Дмитро) прибули вчасно. Дідо з Рутою відкрили магазин сніжинок ), баба з мамою (тобто мною) робили пампухи, тато... гм, що робив тато – історія замовчує.
Сіли за святковий стіл вчасно як ніколи, з першою зіркою, як книжка пише. Порахували страви, запалили свічку і гайда гоститись. Як завжди перед солодким – Рутин вихід, цього разу у ролі павича. Потім роздача "слоників", тобто маленьких презентів бабі з дідом, котові, згодом мамі і нарешті татові ).
Наступного ранку приїхав дідо, щоб побавити єдину внуцю, і збудували вони вавилонську вежу )).
Решта деталей свята вислизнули з моєї пам*яті, а можливо, й не були нею зафіксовані, у зв*язку з немічним фізичним станом.
Я невідомо коли й згадала б за цей репорт, якби не доречне запитання подруги Марії: де є фотки Рути-павича? – дик ось вони! ) і трохи відео, нажаль не дуже вдалого (оператор був не у формі).
|
