Рута упала з підвіконника, на очах у своєї нерозторопної мами. Причому того вечора ми ще й приймали гостей. Рутік то плакав, то сміявся, загалом вела себе не дуже адекватно, й було вирішено, то вона просто сильно злякалась. Але наступного дня все продовжилось, і ми таки поїхали в лікарню. Після огляду кількох хірургів і рентгену нарешті вияснили, що у дитини зламана ключиця :(. Наклали ватно-марлеву пов'язку, і тепер моя дитинка бігає по хаті у невідступному супроводі, в основному бабусі, як маленький горбатий гномик... І так два тижні, потім знову їдемо в лікарню...

У лікарні Руточка смачно поспала на бабі, оскільки ми там були 4 години, і якраз серед дня, коли у дітей обідній сон.

Процедурна. "Врагу не сдается наш гордый Варяг..."

Вдома. Приймаємо знеболювальне.