Фірма, де працює наш тато Олег, зробила своїм працівникам Великодній подарунок у вигляді поїздки на Яворівський полігон і забави у пейнтбол. Поїхали не лише працівники, а також їхні жінки й діти, а також наближені особи. Компанія вийшла різномастна й різношерстна, і ось що з того всього вийшло...

По приїзді на місце одразу організували "поляну" і стали причащатись... Поки ми з Олегом розкладали намет для дітисьок, наше власне дітьо тусувалось біля столу і зовсім не помічало відсутності батьків. Ще до початку воєнних дій вже було проголошено чимало тостів за перемогу, тож вояки йшли реєструватись "навєсєлє", після реєстрації тости продовжились з іще більшим натхненням. Деяких бійців просто неможливо було випхати з тилу на передову. Але ми старались ).

В тилу при кухні залишилось пара-трійка мам і один татусь, наглядати за господаркою й дітиськами. Мами не відставали від своїх героїв війни і незабаром вже точились задушевні бесіди і курились безкінечні цівочки цигаркового диму... Тим часом мама Діана з Рутою й Катрусею пішла у розвідку, далі у тил - а що як там ворожі шпіони ведуть підривну діяльність - тре прослідкувати.

Було віднайдено чимало гарних місць і жодного шпіона. Зате ми, зробивши невеличке коло фронтовими дорогами, наблизились до місця бойових дій. Там неподалік від огороджувальної сітки дівчатка збирала жолуді, патрони, ганяли нещасну щойно пробуджену ящірку, час від часу теж намагаючись вступати в бойові дії між собою...

Коли ми повернулись в наш тил, там уже закінчився перекус після першого "тайму", і бійці збирались на наступний. Потім був ще перекус-перепій, солдатська каша... Далі все якось трохи змішалось, деякі вояки повертались зализувати рани, деякі замінити чергових по кухні, деяким просто захотілось вже миру ). Та й шашличок розпахнівся на півлісу!

Потім у нас спонтанно організувався "салон краси" з майстром на всі руки Любою.

Рута після невеличкого майстер-класу вже непогано справлялась сама ).

Треба було бачити ті захоплені дівчачі і здивовані хлопчачі очі! )) Тоді ж до нас прибився якийсь сОбак, пребирав харчами...  

Нарешті вернулись славні воїни джихаду, наші "іракські повстанці" - Аллах акбар! Хто переміг - толком так і не стало ясно, але перемогу святкували обидва табори, і наші "зелені" партизани, і "сині" сили загадкової Коаліції, всюди чути було радісні і нетверезі вигуки. А у нас ще й пісні, якісь танці-шманці та всілякі нетверезі забави - у плані забавитись точно премогли "наші"!

Навіть пробували запустити повітряного змія, щоб якось забавити дітей, і навіть ненадовго вдалося. А взагалі діти бавили себе самі, у них було своє весілля - з гонитвою, мильними бульбашками та іншими іграшками й розвагами, а у дорослих своє - з горілкою, пивом, шашликом і тп.

Добре, що один добрий дядечко пригостив дітей шашликом, а то мами пригощались на своєму "весіллі" і надвечір вже якось і призабули про дітей - втомились тримати "тил", поки тати бавились у війну.

Всю дорогу додому наш автобус співав, причому дуже голосно, думаю, що з вулиці було чути. Радіо волало, ми також. А діти тихо й мирно спали...

П.с.: Наступного дня всі учасники бойових дій вилежувались у ліжках - боліли ноги, руки, голови, усе )).

П.с.№2: Кого цікавить таки сам пейнтбол, а не п*янка, іншими словами, кому цікаво, що все ж таки відбувалось на арені бойових дій, - може подивитись тут: http://www.paintball.lviv.ua/gallery/album/7 . Там багато класних фото, в тому числі і "наших" бійців ).

П.с.№3: Сподіваюсь, що наступного разу фірма придумає щось спокійніше ;)