Переберія - то регіональне свято (наскільки мені відомо - святкують лише на Буковині і на прилеглих румунських землях), що відбувається в ніч з Маланки на Василя (з 13 на 14 січня), тобто на Старий Новий рік, Другий Празник. Більш широко це свято відоме під назвою Маланка. Якщо в інших регіонах України святкують лише Старий Новий рік (і то далеко не всі) та вранці 14 січня хлопці ходять посівати, то на Буковині розгортається справжній карнавал, велике театралізоване дійство. То ніби Вертеп, ніч на Андрія (не знаю, як де, а на Галичині у цю ніч, на 13 грудня, хлопці роблять усілякі капості сусідам, дівчатам та кому прийдеться) та Новий рік разом узяті. Традиційні образи вперемішку із сучасними. Завжди присутні "ведмеді", "кози", "козаки", "діди", "баби", "цигани" та звісно "Маланки". Маланки все рідше трапляються традиційні, у народних строях (а буковинський стрій - то ого-го), і все більше осучаснені - не надто приємне видовище, але кумедне точно. Також завжди дістається політикам, ну і просто перевдягаються у різних цікавих персонажів - учасники змагаються у фантазії та майстерності. Причому не лише в одязі, а й в оформленні свого транспорту. Колишні фіри замінили різновсякі машини, іноді у тому, що їде, уже й машину не впізнати. Раніше призовий фонд складав 50 тис. грн, тепер - не знаю. Але впевнена, що люди стараються не заради грошей - ту справу потрібно любити, а гроші - як приємний бонус.

Починається все ввечері 13 січня. Учасники свята кучкуються по своїх "точках", потім ходять по знайомих і не дуже влаштовувати збитки, коляду, багалан - що заманеться. Самі стійкі ходять до ранку. А ближче до обіду збираються знову, уже на парад (то я так називаю, там кажуть - хода), щоб при світлі дня продемонструвати себе та свої таланти. То все триває пару годин, на додачу ще й концерт з колядою (на сцені - все як має бути! до речі, в оформленні сцени використані старі фото, на яких є татів брат). І апогей - купання в калабані (у тому місці ріка розлилася і утворився ставок), десь між 16 і 17 год, перед сутінками.

Я кілька разів бачила все те дійство, оскільки найбільшого розмаху воно набрало у Вашківцях, звідки родом мій тато. Моя родина завжди приймала активну участь у святі, за що іноді діставалося від радянської влади - то догана на роботі, то підмітання вулиць по 15 діб у Вижниці (райцентр). Тепер все інакше, влада заохочує людей до дійства. Вже третій рік поспіль 15 січня у Чернівцях на центральних вулицях влаштовують демонстрацію учасників свята у всій їх неземній красі. )) Збирається купа народу - не пройти, не проїхати, вулиці перекривають, виникає у голові аналогія з Бразильським карнавалом. У нас буде Буковинський! )

А Переберія, можливо, від слова перебиратися, тобто перевдягатися.

Тут можна побачити пару старих фоток з Переберії моєї найближчої родини (внизу): http://mijmaliuk.ucoz.ua/news/shhedrij_vechir_v_sukhovoli/2016-01-21-183, а також почути тематичну колядку в татовому виконанні, ну і ще дещо. :) На першому фото - тато із старшим братом (то він якраз іноді підмітав вулиці у Вижниці за Переберію), на другому - тато з молодшою сестрою Марусею, моєю хресною, - вона також співала нам цього разу тематичну коляду. Тато співав про Василя з Маланкою, тітка Марія - про Маланку та козу, обидві колядки я чула вперше...

І от я приїхала сюди в черговий раз, уже не сама, і не з батьками, а із власною сім'єю. Вирішила, що треба нарешті побачити їм то на власні очі, а не лише слухати оповідки.

Поїздка була дуже насиченою. Я постараюся коротко, щоб думки не розповзалися як мурахи по дереву.

Отже прибули ми до Чернівців потягом о 23 год 12 січня. Нас приймала моя сестра і подруга дитинства Леся, від пізньої вечері відмазатися не вдалося. Я так і думала і навіть не собливо опиралася. Коли їду до родичів, завжди намагаюся забути свої уявлення про речі і віддаюся на їх милість. ) Потипу - у чужий монастир зі своїм уставом не лізь. Ну от - таки поповзли мурашки...

Наступного дня була запланована екскурсія Чернівцями. Почали з Університету. Тепер його територією не можна вже тинятися як раніше. Тому довелося почекати екскурсовода. Група зібралася дуже швидко, екскурсія не напряжна, триває 45 хв, гід проходиться по основних моментах історії, демонструє самі "родзинки" - Мармурову та Червону зали, Церкву і т.п., а далі гуляй хоч до вечора територією і навколишнім парком, і все це за 25 грн.

Далі ми посунули пішечком у місто, тобто до його центру, вже у супроводі Лесі й Маріка, її чоловіка. Відвідали церкву, де мене хрестили - то вже у мене традиційно, тим більше, що її варто оглянути хоча би через цікаву архітектуру. Неподалік є ще старовинна маленька дерев'яна церква - маю до них слабість. Оглянули іще дві церкви, одна з них - Вірменська, за проектом того ж чеського архітектора, що будував Університет, рука майстра відчувалась одразу.

Затим звісно на вул. О.Кобилянської, місцевий Бродвей, тоді попри Ратушу до Драмтеатру, на площі перед яким влаштували Алею зірок (за Голівудським прикладом). На місцевих зірках імена, в основному, співаків, котрі родом із Чернівецької області. Звичайно, більшість імен нам були знайомі.

Під час прогулянки трохи підмерзли - на то воно і зима - і радісно подалися до хати, Старий Новий рік святкувати. Марік обіцяв караоке! Не те, щоби я фанат караоке - але колись треба спробувати, і тут така нагода. )

Розпалили камін, наїлися-напилися-наспівалися, засиділися за північ, як і має бути, коли СНР зустрчаєш. ;)

І от 14 січня - їдемо у Вашківці! Добре, що Леся з Маріком мають авто, бо добиратися туди своїм ходом дуже весело - я знаю. ) По дорозі спиняли нас разів з вісім. Переберія почалася мало не одразу за Чернівцями. Перебрані посівали і машиши і в машинах. Ми жартували, що буде що курам їсти. У Вашкіцях дорогу перекрили, і правильно зробили. Тож ми залишили авто на стоянці і одразу на парад. Там уже все відбувалося, і родичі наші тусувались там же.

Світило сонце, потім падав сніг, навколо шум і гам, і хода тобі і біготня, музика, люди-коні-та-ведмеді... Рута щось "зайшла у море" і піднивала, Олег бігав у захваті і фотографував, родичі чекали, коли ми вже надивимось, щоб іти за стіл - обов'язкову програму треба виконувати. Нарешті я здалася, і ми пішли.

​  

​  

​  

​  

​  ​ 

Та так засиділись у гостях, що вже і купання не пішли дивитись - буде причина приїхати ще. Але хороші гості - це ті, що вчасно йдуть додому. Тож як стемніло, ми таки вибралися з Вашківців назад у Черноуци.

А там - знову караоке! )) 

І завершальним акордом поїздки був карнавал-парад у Чернівцях 15 січня. Місце для обсервування ми вибрали невдале - стояли затиснені у натовпі між вулицею і стіною будинку - краще тусуватися на площі; приїхали, хоч і пізніше обіцяного о 12 год початку, та все ж зарано - мало не годину довелося чекати. Тож висновки на майбутнє зроблені, але і цього разу було непогано, принаймі, побачили колективи, котрих у Вашківцях не було. Чекали на "дракона", котрий був минулого року і всіх вразив. Але його чомусь не було, зате був "троянський кінь", "змій Горинич" і багато іншого. Можливо, ми просто не дочекалися, бо пора було на потяг. Отже, приїдемо ще. )

P.S.: Тут все подано доволі стисло, на один Чернівецький універ можна було б виділити окремий репорт, вже не кажучи про Чернівці, але не цього разу, адже темою намбер ван була Маланка. Проте можна оглянути все трохи детальніше у фільмі - моя спроба № 2 в монтуванні домашнього кіно. ) А також маю про Чернівці репорт кількарічної давності: http://mijmaliuk.ucoz.ua/news/chernivci/2012-08-29-99.

Ну і обіцяне кіно! :)