Перший сніг цього року випав доволі рано і "основатєльно" - намело такі кучугури, які й узимку не завжди бувають.

Якось дивно впливає то дійство на людей - всі (чи майже всі) радіють і стають трохи дітьми. А діти то взагалі шаленіють - тут же бігом за санки, давай ліпити сніговики, кидатися сніжками і просто валятися у снігу, або як мінімум залізти у найглибшу кучугуру.

Рута того ж дня прийшла зі школи мокра-мокрюща, все "пішло" сушитися по батареях. Я теж доволі часто підходжу до вікна і тішуся видовищем, хоча лізти у сніг бажання уже не виникає...

У неділю поїхали в Суховолю вітати діда Дмитра з минулими іменинами, сніг зіграв у цьому не останню роль - хотілося ще ним потішитися, поки не розтанув, адже все ж іще осінь. Хоча бували тут зими, що починалися в листопаді і закінчувались у квітні.

У селі, звісно, було іще прикольніше, як ми і сподівались. Маленькі смерічки, що я пару років тому привезла з Карпат, а мама посадила поряд з будинком, - підросли і натякають уже на Новий рік. Я навіть включила вдома рідзвяну підбірку пісень - так поперло. ))

Бабуся Світлана приготувала смачну гостину. Іменинник похвалився підвалом із запасами на зиму, нам сподобалось, мені - особливо вино! Але найбільше сподобалось грітися біля теплої пічки, дивлячись при цьому у вікно на синій у сутінках сніг. )

Для повного кайфу, і з практичної точки зору теж - їздили туди і назад електричкою, це дуже романтично на мою думку. ))