От і настав час нашої другої сімейної вилазки в гори. На цей раз у розширеній компанії, з дружнім сімейством Семенових.
Сколе і гора Лопата якнайкраще підходять для такого міні-походу: зручно добиратись, опиняєшся одразу серед гір, близько від залізничної станції річка Опір і старт маршруту на Лопату.
Снідали біля ріки ми недовго, одразу після чайка-"зеленки" рушили вгору, діти навіть не встигли набавитись... Сонечко гріло, погода співала, разом з пташками, ми помалу йшли. Бачили багато жаб та змій. Дівчатка показали себе сміливицями – земноводних не лякались ).
Дорога вгору пройшла без особливих пригод, Іруся летіла, Рута трохи піднивала... Найважче було Сергію – організм незвичний до таких навантажень, але він таки дійшов до наміченої точки, тож можна сміливо назвати його Героєм Дня ).
Не встигли ми отаборитись, як почало хмуритись, а заледве пообідали – почало накрапати, навіть чаю спокійно не попили. Намет у нас був, але один, нам було би там тіснувато, м*яко кажучи. Тож у темпі вальсу почали ми збирати розкидані по поляні манелі.
Дорогу вних супроводжувало покрапування дощу, а ближче донизу вже й полило. Спустились ми до мангалу зі столом і лавками, а головне – з дахом.
Все це щастя належало одній бабусьці. В якості плати за сховок ми допомогли їй перекрити целофоном дірку на даху ). За це і невеличку кількість гривень вона ще й дрів нам піднесла для мангалу. Тож ми з чистою совістю засмажили там ковбаски і повечеряли.
Все було б добре, якби не мокрі ноги і відсутність квитків на "мукачівку". Довелося їхати додому маршрутним автобусом, це довго й незручно (. Зате тепер ми вже розумні і наступного разу одразу візьмемо квитки в обидві сторони! ;)
| 
