Була нагода та можливість поїхати з Рутою на Закарпаття, і ми поїхали.

Мій гірський товариш Володя мав там справи і вирішив сумістити їх з відпочинком. А оскільки їхав власним авто, то прихопив і нас із собою для кумпанії.

Виїхали у четвер пообіді, 10 серпня, було дуже спекотно, аж млосно. Ближче до вечора подзвонили до господині, що мала нас приймати, запитатися, чи бува не буде у неї вина сухого на продаж. І так дізналися, що вона взагалі-то і вина не має, і прийняти нас не може, бо місця для нас не звільнились. Ми оторопіли, і Володя натякнув тій господині, що вона мусить таки якось вирішити це питання, бо ми після 9-ї вечора навряд чи щось самі знайдемо, та й шукати після дороги пізно ввечері...

За якийсь час нам підкинули номерок мобільного, і в результаті перемовин ми опинилися у кімнатці 3 на 3 метра, де довелося переступати через "розкладушку", а навколо було все неохайно та доволі занедбано. Але якось перебули ту ніч. Зате вранці нас чекали термальні басейни Велятино.

Руту теплі калабані з масою людей, що відмокали мов жаби по краях калюжі, не зацікавили. Та й мене не особливо, але раз я вже тут, то залізла у декілька басейнів, і навіть у діжку-"джакузі". Там взагалі було купа всіляких "душів Шарко" і т.п. водних штук. Діти сприймали їх як розвагу, а дорослі займали чергу. Рута в основному товклася у прохолодних басейнах, де можна було плавати. Навіть знайшла собі подружку.

Термальні басейни Велятино

Відкриті прохолодні басейни мали великий плюс перед соляними калабанями, навіть три плюси - там було менше людей, відкритий простір і прекрасний вид на руїни Хустського замку.

Хуст

Хустський реформатський храм

Після відмокання ми подалися у Хуст, а звідти на равликову ферму. Так, так, я вперше потрапила на таку атракцію. Але було дуже спекотно, тож равлики ховалися, та й ми не могли довго гуляти під обіднім сонцем. Тож швиденько на них подивилися, послухали трохи дівчину-гіда-господиню і заховалися у затінок, на дегустацію. Володя ризикнув спробувати равликів у різних приправах. Рута категорично відмовилась - бо любить равликів спостерігати, а їсти їх шкодує. Мені теж було шкода, хоча колись давно я таки пробувала равликів, і мені сподобались. А от Володі - не дуже. Зате нам дуже засмакувало їх вино, сорт Молдова - треба не забути.

Равликова ферма

Зайшли поряд на Селиську сироварню, купили сир, потім ще й кавун при дорозі, і вирішили, що досить мордуватися спекою - треба у воду. Тож подалися на ріку Тису поблизу Хуста, де і провозилися до вечора.

Ресторан "Колиба опришків"

Ріка Тиса

А ввечері ми приїхали у Бене, де нас поселили у хороми, у порівнянні з попереднім місцем ночівлі - просто королівські палати. Господарі - мадяри, молодше покоління не знає ні української, ні російської. Але люди приємні, до того ж старша жінка добре розмовляє українською, тож порозумітися було легко. Рута одразу знайшла собі подружку, теж із туристів, Дашу з Дніпра, тож їй тим більше там дуже сподобалось. У господарів теж була дівчинка 11-ти років, Ванесса, яка схоже й хотіла з ними потусуватись, але встидалась, бо не знала мови. Рута ж із Дашею говорили кожна своєю.

Бене

Див. продовження.