Попрощалися з Колочавою і рушили далі, на оленячу ферму. Оленів там дуже багато, але не всі підходять до людей. Відвідувачам видають підкорм, щоб приманювати тварин до паркану. Є олень-пенсіонер, він гуляє серед людей, ніяк на них не реагуючи, можна погладити і навіть торкнутися ріжок. Що тут скажеш? Лише одне - як можна стріляти у таких створінь?..

Потім був обід у "Колибі опришків" (шикарне місце) і... - дегустація! Але перед тим ще пробіглися по підвісному містку через Тису і скупалися в ріці біля Хуста - не сила було вже терпіти ту спекоту.

Апогеєм сьогоднішнього дня і дуже доречним саме ввечері була дегустація закарпатських вин на приватному підприємстві в Берегово. Там було прохолодно, а у погребі (7 м глибиною) й зовсім холодно після літньої спеки.

Лише після 10 вечора наша група заселилась у готель в угорському селі Геча, де навіть російською не всі говорять. Вечеряли об 11-й, самі стійкі танцювали до 2 ночі, я в їх числі. Господиня готелю була в шоці... А вставати о 5 ранку, бо нам з Володею треба повертатися до Львова, і встигнути на улюблений потяг Мукачеве-Львів. А групу сьогодні чекали термальні басейни і може щось іще - я не пригадую...

Ще можу додати. що наш автобус періодично співав українських пісень. Всім були роздані зошити з текстами і звучала музика з програвача, тож це було майже караоке. Трапилась і моя улюблена пісня "Водограй", причому двічі, я співала її від душі і доволі голосно, тим більше після деякої кількості випитого вже закарпатсього десертного. ;)