У зв*язку із тривало-занудним хворобливим станом мами, цього року нашу нову сімейну традицію було порушено, і 2-а частина святкування відбулася не в Суховолі, а знову ж таки у Львові, у кв. № 50. Це було особливо прикро, якщо зважити на чудову погоду того недільного дня. Всидіти в хаті було неможливо, і діти таки витягли своїх батьків на прогулянку, акурат між *гарячим* і десертом, що було дуже доречно!

Погожий теплий вечір, радісний вереск дітисьок... Батьки правда, трохи нудились, бо не прихопили зі собою *звеселяючого* (чудово ми б виглядали з пляшкою на дитячому майданчику!))). І тут я черговий раз пригадала свою давню мрію про *особняк* - як це було б чудово сидіти в альтанці, а то й просто на лавці серед власного шматка земельки, з травичкою, квітами і невеличкими деревцями, а поряд бігали б діти, гойдались на гойдалці, возились у пісочку... Ех, мрії-мрії!..

Отже, після прогулянки Рута вдруге задула свої три свічки, а за нею їх задули ще й Катруся з Дарусею, діти знову їли лише десерт, і нарешті почали бавитись усі троє, бо спочатку Рута з Катею, котрі бачаться майже щодня, трохи ігнорували Даринку, яку встигли вже призабути. А тут нарешті почалася дружня забава з танцями й хороводами, та... пора вже було розходитись, як завжди - тільки-но все почнеться - і вже пора додому).

Хочу відмітити момент, що коли прийшли перші гості - Рута ще спала пообіді, тому вирішили її привітати прямо в ліжку, вийшло дуже кумедно!

А наступного дня, тобто в понеділок, Руту й далі вітали наші друзі, знову була гостина й головне - торт, правда, свічки вже не задували). І двоюрідна сестричка Христя ще заходила в суботу. Такого тривалого Дня Народження я ще не пригадую!