Власне - Зустріч Нового року!

Вранці 31 грудня Рута забажала гратися у індіанців і наполегливо просила її розмалювати. У мами вийшлов синтез індіанця, мушкетера і йога. Потім до справи взялася Рута (адже не самій же бавитися у індіанців!) і розмалювала тата. Після чого вони носилися по квартирі з відповідними криками (бідний тато - мабуть, тепер не вірив, що колись йому подобалося бавитись у індіанців! )))

Надвечір приїхали баба з дідом і розпочалася потужна підготовка до святкової вечері. Не знаю як хто, а я постійно ковтала слину - так смачно все пахло! Баба, звісно, була шеф-кухар, мама виступала в основному по сервіруванню столу, дідо бавив Руту, що робив тато - історія замовчує... І ось нарешті! Ми за столом. Тато відкорковує Шампанське - і все почалося!..

Між основним столом і десертом був виступ Рути-метелика.

А після чаю і "різдвяного" мультика - вручення подарунків бабі, дідові і татові, які нетерпляча Рута підготувала разом із мамою ще за тиждень до свята!

Після 9-ої вечора дідо з бабою зазбиралися додому, в Суховолю, адже шлях неблизький. Але у нас ще залишався один запланований пункт програми - небесний ліхтарик! Отже ми всі одягнулися і рушили шукати безвітряного місця... 


 
Возилися довго і старанно, але, нажаль, ліхтарик все одно опинився на високій березі. Проте хоч недовго, та все ж летів ). Сподіваюсь, що наступного, другого, разу у нас вийде краще! Тут же несподівано зустріли Діда Мороза зі Снігуркою. Рута дуже збентежилась, особливо тим, чи ще повернеться він до неї ).

Помахали ручкою бабусі з дідусем і повернулися у хатнє тепло - якраз щось схолодніло. А ближче до 12-ї години ще й мілкий сніжок притрусив, якраз разом із салютами. Рута заснула за пару хвилин до півночі, не дочекалася... Війна салютів не справила на неї сплячу жодного враження, навіть оком не зморгнула. Ми ж із татом добросовістно відслухали всі салюти і лиш тоді приєднались до Рути.