"На следующий день..." - є такий старий вже американський блокбастер ).

А наступний день, тобто перший день Нового року, видався подібним до першого дня весни, такий гарний і теплий.

Прокинулись, звісно, пізно. Приходили до себе довго. Після оглядин, і примірки, і т.п. подарунків, а також традиційного ранкового чаювання, було вирішено негайно користати таку гарну нагоду, тобто таку гарну погоду, і йти на прогулянку. А оскільки сьогодні не просто день, а святковий, тож вирішено було прогулятись не де-небудь, а вибратись на Високий Замок. Сімейство Семенових охоче зголосилось скласти нам компанію. Ура-ура!

Тож, не гаючи часу на всілякі променади центром, подалися одразу на ВЗ. Було класно! Тепло, сонячно, свіже повітря, веселі обличчя, радісні дитячі верески...

До ялинки діти йти не захотіли, а одразу - в гості, тобто бавитись. Батьки не дуже пручались, бо перспектива випити Шампанського з салатами і запеченими крильцями значно переважувала бажання побачити ялинку перед Оперним театром ).

Коли діти набавились (хоча, хіба таке можливо?), а батьки наговорились, гм... таке, мабуть, теж неможливо! Тим не менше все ж вирішено було після десерту таки пройтись центром.

Там була хмара людей, якось темно, не дивлячись на "вогні великого міста", суєтно і... загалом не надто приємно, хотілось піти геть. Але не можна ж просто так піти геть від центральної ялинки! Ідея каруселі і т.п. була відкинута одразу через черги і - взагалі... І тут ми пригадали, що давно вже хотіли прокататись на кареті з парою коней! Після незначних вагань ця маленька мрія збулась, у маленьких принцес і не тільки ;). До того ж нам попалась справді казкова біла карета з дахом і всілякими витребеньками! От лише сфотографувати таку красу не вдалося, бо батарея у фотоапараті сіла ще вдень, одразу після ВЗ, а спроби зняти мобілкою не увінчались успіхом. Ну і хай! :)