Минулої суботи у нас відбулась прем*єра. Тобто ми з Рутою вперше відвідали ляльковий театр. Півтора року збирались і нарешті вибрались, причому зовсім спонтанно.

Перед самим театром випадково зустріли подружку, першокласницю і юну балерину Ірусю, котра якраз поверталась зі своєї хореографічної школи. Іруся з мамою склали нам компанію, для підтримки Рутиних штанів. І не дарма, бо Рута страшенно переживала, лякалась, пробувала навіть всплакнути, хотіла їсти й спати (мабуть, з нервів), хапала маму за руку. А іншу руку тримала у руці Ірусі.

В антракті ми оглянули невеличкий, але симпатичний театральний музей. На початку другої дії Рута одразу поцікавилась, коли ми вже підемо з цього театру... ) Але думка про те, що після вистави вона піде в гості до Ірусі, котра живе якраз поряд, мабуть таки зігрівала Рутину душу. В будь-якому разі до кінця ми таки досиділи, і навіть аплодували. Особисто мені акція сподобалась, а от Руту я не насмілююсь запитати... ))) Якось згодом спробуєм повторити.

Як і було обіцяно, пішли ми в гості. Про денний сон вже не було і мови! Коли діти набавились у ляльки, школу, магазин чи що там, нагонились і начитались, Ірина мама Мар*яна одягла їм парадні сукні, і дівчата влаштували спочатку дефіле, а потому і танці... З відходом додому, як і завше, були проблеми.