Те, що ми повернулись о 3-їй ночі з весілля, не завадило нам пообіді наступного дня поїхати на водоспад біля Сколе, відомий втаємниченим як водоспад Кам*янка (на однойменній річці). Дорогою туди було спекотно, але після Стрия ми в*їхали у фронт з дощем і успішно його минули, хоча вірніше мабуть буде сказати, що то він пронісся над нами і полетів у сторону Львова...
Рута, як у нас водиться, заснула наприкінці дороги. Водоспад ми успішно проминули, вирішили, що відвідаємо його згодом. А наразі пришвартувались біля немаленького (чи невеличкого? :)) басейну, тобто заводі, де була думка скупатися. На виході з авто нас обдав свіженький вітер, і купатися одразу розхотілось, але ми, трохи потюпцявши нагорі, таки спустились до води...
Першою пішла купатись Рута, за нею зважились і ми з Юрком, Олег і Катя утримались. Вода виявилась дуже теплою, як на гірський потік, до того ж притих вітер і виглянуло сонечко, тож купатися було дуже приємно, особливо в маленьких водоспадиках-"джакузі".
Несподівано ми провели там доволі багато часу, аж встигли зголодніти, і поїхали на шашлик. Дуже смакувала (особисто мені) картопелька, запечена зі шпондером... Коли гастрономічні потреби були задоволені, я наполягла на невеличкому поході до Мертвого озера, стежка на котре (як мені здалося) починалася прямо з ближньої полянки... Тут слід сказати, що на той момент я випила вже деяку кількість вина... А також те, що я таки полюбляю іноді поблукати... ;))
Коротко кажучи, на озеро ми не потрапили. Зате потрапили в короткий, але справжній похід хащами Сколівських Бескидів, взяли безіменну висоту, обдерли собі ноги, облились потом, і знову захотіли купатись, принаймі я. Але і тут ми чомусь не поїхали до водоспаду, а поїхали пити чай з малиною.
Коли ми нарешті таки потрапили на водоспад, було вже темно, і тому людей там не було - це плюс, але було вже холодно і тому купатись (та що там купатись! навіть просто перебувати там! навіть фоткати ;)) не хотілось - це мінус. Та й пора вже було додому, дааавно пора!
|
