Календар новин

«  Жовтень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Форма входу



Логін:
Пароль:

Пошук

Головна » 2013 » Жовтень » 28
Волосянка
15:14

Довго вибиралася фірма "Маріо", де працює Олег, на корпоратив у гори... І нарешті вибралась. Погода співала, а все інше вже не могло зупинити бажання людей подихати свіжим гірським повітрям ну і... все решта ).

 
Зупинились у симпатичному будинку (готель "Скеля", якщо не помиляюсь) поряд з "Вежою ведмежою", відомою мені заочно по мотузковим лазанкам та іншим розвагам для дорослих і дітей... Знаходиться все це діло у Волосянці, що за Славським, неподалік гірськолижного витягу "Захар Беркут" (крісельна канатна дорога), де ми з Рутою встигли побувати вже двічі, але взимку. 
 
   
Субота, надвечір*я                                                     Рута знайшла котика      Песик знайшов котика )                                            Котик знайшов схованку )))
 
   
Забава у розпалі
 
 
Вечір, "переселення" у хату
 
Субота вийшла якимось важким днем, який закінчився банальною попойкою. Розповідати особливо нічого. А от неділя порадувала ).
Із самого ранку ми з Рутою залишили нашого тата у номері "зализувати рани", а самі пішли на екскурсію. Рута дуже хотіла на лазанку потрапити, тож ми пішли ніби її шукати ). Спочатку облазили пейнтбольний майданчик, а потім подалися до "Ведмежої вежі"
 
   
                                                                                   Ранок у готелі                                                                                                    Прогулянка
 
Майданчик для пейнтболу                                                                                                                       Дорога до готелю "Вежа ведмежа"
 
Я була вражена – Європа тобі і все! ) Протягом години ми облазили все, що змогли, і втішені подалися до "нашої хати". 
 
    
Територія готелю вражає, у тому числі – увагою до деталей...
 
  
                                                                         Тут живуть кролики, трішки курей, коза, вівця і баран
 
Не встигла мама попити кави, як доця знову забажала гуляти. Я вирішила пройтися в сторону гори Зворець, до витягу "Захар Беркут". Тут якраз і група ентузіастів-собутильників теж вийшла провітритись. Рута дуже прагнула хоч якоїсь компанії (оскільки цього разу дитячої компанії у неї не було), тож ми мусили їх доганяти. Біля витягу стало ясно, що ніхто, окрім нас з Рутою, кататись 50 хв вгору не бажає. Але ми не здалися ). Більше того, заманили за собою іще пані Дару, найстаршу у компанії людину, і як виявилося – найсміливішу. Тож вона їхала на витязі за нами. А решта компанії йшла стежкою внизу, і як згодом виявилося – йшла недовго ).
 
   
Покидаємо "Вежу"                                               На підйомнику "Захар Беркут" 
 
Ближче до верху ми з Рутою дуже змерзли і тулились одна до одної як снігурі. На горі одразу побігли в ресторан пити гарячі чаї. П. Дара ні разу не змерзла, тож пішла гуляти, а потім зайшла за нами і запропонувала вийти, власне, на Високий Верх, бо "кріселка" витягає лише на меншу вершину – Зворець. Там ми зробили фото напам*ять і подались униз, бо таки сильний вітер дув на верхотурі. П. Дара – на витязі, ми з Рутою – "одинадцятим" номером, тобто пішака, бо вдруге примерзати до крісла щось не хотілось.
 
  
Рута й п. Дара на верхотурі, вершина Високий Верх (1242 м, інші назви – Писана (від джерела Писана Криниця на північному схилі гори), Захар Беркут)
 
Але і тут я не шукала легких шляхів, тобто саме їх шукала... Одним словом, вирішила не вести дитину стрімко униз, а піти відрогом гори, щоб потім траверсом повернутись на потрібну стежку (у наявності траверсу я не сумнівалась, адже гора ходжена-переходжена), але чомусь не пішла вже знайомим по попередніх поїздках правим відрогом, а понесло мене вліво...
 
Спочатку все було непогано, потім почалися хащі й бурелом, а коли ми вийшли на траверс – тут узагалі торба: болото, калабані... Руту доводилось місцями переносити, наші угги перетворились у мочалки... Коли з*явився просвіт у лісі, і я побачила нашу стежину, то дуже враділа, але теж недовго тішилась. Стежина дуже стрімка і слизька, довелося шаритись травою, я попереду, Рута позаду спирається на мою руку. Нам стало дуже жарко (хоч зігрілись на славу!)), ми пороздягались, сонце пече, ноги вже ніякі, йдемо на автопілоті, в результаті загубили Рутин шалик, що я помітила аж у готелі.
Моя дитина була просто молодцем, я за неї горда, вона мужньо перенесла цей доволі важкий (як фізично, так і психологічно) спуск з гори, і навіть не жалілась.
 
   
Рута перед спуском                                                      Рута вже майже унизу )                                                Відхідняк                        Пані Дара на витязі
 
Коли ми приплентались в готель, п. Дара вже обідала. Всі решта обідали вже давно, столи винесли надвір, було дуже класно. 
Надвечір, вже у стадії очікування автобуса додому, нам ще повезло побачити лазанку в дії – якась компанія замовила собі ту розвагу, а заодно і нас розважила.
 
Отакі класні пригоди трапились цього разу на корпоративі. Побільше б таких! )
Переглядів: 528 | Додав(ла): mijmaliuk | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 2
1 Алла  
0
отак наліво ходити;)

2 mijmaliuk  
0
таки да smile

Ім`я *:
Email *:
Код *: