Чергова спроба провести музичний фестиваль біля Свірзького замку... Наразі невідомо, чи вдала, бо фест іще триває (8-12 липня). Але перші два дні були не особливо вражаючі...

Тепер по-порядку. Наш друг Ліон заздалегідь запланував поїхати на цей фестиваль, Український Вудсток* у Свіржі, і ми вирішили приєднатись. В результаті, 8 липня, ми вирушили у дивному складі: Ліон, я, моя донька Рута і племінниця Віки (дружини Ліона) Софі. Олег та Віка не змогли поїхати через роботу.

*Ву́дсток (англ. Woodstock Music and Art Festival, Фестиваль музики й мистецтва у Вудстоці) — музичний фестиваль, що відбувся 15-17 серпня 1969 року в Бетелі (штат Нью-Йорк) і зібрав близько 500 000 осіб. Гаслом були слова: Peace, Love and Happiness («Мир, любов і щастя»).

Була сильна спека і духота. Фестиваль розмістився безпосередньо у Свірзькому замку та навколишніх пагорбах. Намети траплялися всюди і виростали як гриби. Ми ледве знайшли рівне місце під два намети біля дерева, щоб сховатися у тіні. Холодне пиво трохи рятувало від духоти, дітям було ніби все одно, вони радісно бавились, але вимагали морозива та купатися.

Коли ми розбили табір і перекусили, то вирушили таки до озера. Вода була як у баюрі, але Рута і Софі готові були там жити – ледь витягли їх звідти. Ліон, перемагаючи відразу, трохи скупнувся, а я не змогла. Не змогла я і вдруге, навіть не пробувала, коли трохи згодом ми знову пішли до озера, але вже в іншому місці, глибшому і ніби трохи чистішому, хоча це навряд, просто звикати стали ).

Гуляли територією замку, заглядали навіть у кімнати, куди раніше особисто мені не вдавалось потрапити. Зовні замок виглядає незле, хоч і потребує реставрації, всередині – гірше. Але зробити можна, були б охочі... Не знаю, навіщо було пускати сюди тисячі фестивального люду, навряд чи це на користь споруді, вже не кажучи про територію...

Увечері трохи спала спека, і життя для мене налагодилось. Навколо співали бухі компанії, біля озера особнячком славили Крішну кришнаїти. Я зробила обхід території із фотоапаратом. Ліон спав, діти бавились.

Коли стемніло, ми пішли поглянути сцену унизу – звідти долинали якісь музичні звуки ). Досі не знаю, що то за група. Виконували кавери різних хітів, солістом був скрипаль. Непогано. Але я насолоджувалась музикою недовго. Коли діти витанцювались, то захотіли спати, і я пішла з ними до наметів. Там вони товклися ще не менше години, дарма я так поспішала запакувати їх у спальники. Мене мордував головний біль, навколо лунали нетверезі крики.

Мушу із сумом констатувати, що основна маса народу була п'яна і невихована. Мат на маті, крики, свинство і навіть трохи потасовок – рагулізм звичайний. Неприємно було чути як ці бики волають "Слава Україні!"... Така перекличка відбувалась мінімум раз на годину, у т.ч. і вночі, по-порядку, хтось кричить: "Слава Україні!", кілька голосів звідусіль відкрикують "Героям слава!", затим "Слава нації!" – "Смерть ворогам!", "Україна!.." – "Понад усе!" і "Путін!.." – "Хуйло!!! Лала-лалала-лала-ла". Останній вигук викликав завжди найбільше ентузіазму. При всій повазі до лозунгів, у "фестивальному" виконанні позитивних емоцій вони не викликали. Якось недоречно, коли п'яні дурники кричать тут ці гасла і регочуть, у той час, як їх ровесники гинуть на сході країни...

Поспати мені не вийшло – "везе" на сусідів. Тож перед сходом сонця я пішла гуляти, бо вже несила було слухати безглузде нетверезе бидло. Добре, що діти спали, і Ліон. Зустріла сонце, погуляла і вирішила... скупатись, поки намул із дна не підняли. Вода була тепліша за повітря, краса і тиша навколо, і дві білі чаплі літають над озером... Навіть головний біль відступив.

У наметі застала несплячу Руту, яка радісно продемонструвала мені свій перший випавший зубик. Вона вже давно цього чекала, а коли Софі показала їй, що у неї випало вже шість!.. думаю, Рута помогла зубику випасти ). Мала із зубом в кулачці заснула знову. А я знову пішла гуляти, цього разу обійшла озеро, а з ним і замок, довкола. Знову бачила чаплю, але вже одну, мабуть, інша сиділа в очереті на гнізді.

Зранку випало трохи дощику, але розпогодилось. Діти знову забажали морозива і купатись. Проте спочатку у наших планах було катання на байдарці! Покатались класно, підпливали до чаплі, обпливали довкола острівець, пару разів запливали в очерет ). Фото з катання будуть трохи пізніше, я апарат не брала через імовірність перевертання, Ліон свій взяв, бо він принаймі був у кофрі (спеціальній торбі), тож фото будуть, коли Ліон вишле.

Потім ми їли морозиво на лавці прямо біля замкової брами, милувались озером і намітили наступну мету для прогулянки – старий будинок на протилежному березі другого озера (там є два, вони розділені дорогою, по якій ми і приїхали). Дітям для заохочення було обіцяне купання після прогулянки. Поки ми гуляли, навколо збирались дощові хмари. Цього разу я пішла купатись з усіма разом – людина до всього звикає, і до не дуже чистої води також ).

Пообіді пішов сильний дощ. І якщо у мене до того ще були сумніви на тему: а може лишитись ще з дітьми на завтра? (Ліон пропонував мені лишитись, а він би під'їхав на роботу, а потім повернувся) – то тепер я вже не розглядала такий варіант. А дарма! – обіцяні на четвер проливні дощі "переїхали" на п'ятницю... От сиджу зараз і дивлюся у вікно, і вчора дивилась на небо, коли їздили вітати мою маму з ДН – такі прекрасні хмаринки, чудова погода! І вір після такого синоптикам ).

Концерту того дня ми так і не дочекались. Між дощами зібрали намети та й поїхали домів, залишивши позаду нарешті змонтовану головну сцену, прямо перед замком, поряд із центральною алеєю.

Попри все, тобто те, що на святі музики ми не дуже й побували, і майстер-класи нам ніякі не трапились, деякі розваги з'явились лише ввечері другого дня, коли ми вже їхали додому.., але поїздка вдалася, ми класно провели час у класному місці ).

Підсумок. Не можу сказати: погана організація, швидше, не до кінця продумані деякі моменти, наприклад: відсутні оголошення про події (пара білих листочків А4 формату з мілкими чорними буквами на дереві не рахується), тобто слабка інформація, хаотичність поселення, довга "розкачка" дійства – таке враження, що приїхали не на фестиваль, а напередодні... Плюси: море смітників, доволі оперативне прибирання, присутня охорона, звичайно ж – природа, замок, ну і безкоштовність ), хоча вона ж і мінус – немає фільтру, хоч би фейсконтроль якийсь робили чи що )), може було б менше п'яних рагулів, але то нереально звісно...