Частина 1. Ранок у садку

Через об'єднання двох тем (Дня матері та випускного) ранок у дитсадку тривав майже вдвічі довше. Різні теми зовсім не завадили одна одній, навпаки доповнили. От лише довго то все тривало, і у залі було душно – ранок видався сонячний, тож діти запарились і втомились. Батьки теж запарились, але кому є діло до дорослих? )

Діти виступили дуже гарно, першу годину тримались молодцями, я була просто горда за Руту. Ну а потім почали потрохи "зависати", деякі не витримували і підбігали до мамів жалітися на спеку, голод і т.п. Остання пісня була дуже показова ("Прощавайте, малюки", є на відео в Ютуб) – солісти стояли спітнілі, втомлені і забували, чого власне тут стоять – забували співати... )

Але враження все одно – супер! Пригадувались попередні ранки, особливо найперший – різниця разюча, за 3 роки діти так змінились, подорослішали... що в принципі не дивно, адже у 6 років 3 – то півжиття! ))

Частина 2. Піцерія

Після вручення Дипломів випускників і роздачі "слонів" у вигляді повітряних кульок, що разом із свіжим повітрям спричинило дикий ажіотаж і пожвавлення сонного дитячого царства, всі рушили до замовленої піцерії.

Там спраглі та голодні напилися соків і взялися до справи – дітей очікував майстер-клас з роблення піци! Це тривало дуже довго, і деякі "бійці" здавали позиції. Адже була якраз обідня година – пора сну у дитсадку.

Рута здулася як кулька, розплакалась, що у неї забрали дошку для піци і обскакали у черзі до тіста більш спритні дітваки... До того ж усвідомила, що страшенно голодна, адже зранку нічого не їла – і от мама (тобто я) вже мчить у супермаркет за чимось дитячо-їстівним, бо піца, судячи з усього, буде не скоро...

Піца насправді печеться дуже швидко, та й робиться теж. Просто дітей було дуже багато, а майстер один ). Коли почали завантажувати піци у піч, діти знову пожвавились – нарешті! Нарешті вони спробують своє творіння, ну і поїдять нарешті ).

Рута свою піцу присвятила мені, але я вмовила її все ж спробувати, і о чудо – вона наминала за обидві щоки! Отже, тепер Рута вже їсть піцу, бо раніше хіба окраєць гризла.

Потім ще був торт, який Рута теж намагалась віддати мені, а в результаті теж з'їла, ще й добавки попросила... Між тим всім почалася якась неконтрольована біганина, по магазину, на вулицю... Багато дітей уже розійшлися, залишились самі стійкі ). Я все намагалась залучити дітей до танців, щоб не гонили, або хоч гонили під наглядом.

Вийшла з ними надвір запускати останню "вижившу" повітряну кульку (Рута свою запустила ще раніше, чиясь "втекла", якась лопнула, якусь "лопнули" і т.д.). Кулька не дуже хотіла летіти, зачепилась за дашок при вході в магазин, але врешті все ж таки полетіла. Це було символічно: діти дивились їй услід, ніби прощаючись із безтурботним садочковим дитинством...

На жаль, у піцерії в моєму фотіку розрядилась батарея, тож я не змогла зафільмувати ні танці, ні запуск кульки, ні багато інших приколів, але трішки є ).