Недовго побродивши між прилавками з красотою та смакотою ми присіли в тому ж імпровізованому кафе, що і минулого року. Об*їлися в момент, Катя з мамою навіть не змогли доїсти свій десерт. Тож з почуттям виконаної програми-мінімум ми вальяжно рушили далі.

  

 

Минули залізницю з шоколадним Оперним театром та Ратушею, де їздив потяг з велечезними цукорками, і натрапили нарешті на розваги. 

 

  

 

В основному то були чудернацькі атракціони, зроблені з підручних предметів та матеріалів якимись фантазерами-умільцями. Шашки з металевих кришечок від літрових банок, металева балія для рибалки, відра, патики та колеса, черпаки, миски та магніти – основні складові тих атракціонів, а також сітки, різні дерев*яні та металеві конструкції. 

 

  

 

Мені дуже сподобалось. Особливо цього разу, коли було мало людей і була можливість всім цим побавитись досхочу.

 

    

 

Загалом все сподобалось, окрім протягів і надто гучної музики. Що за мода зараз на розважальних заходах так врубати музику, що розмовляти неможливо..?

 

   

 

Вже коли збиралися виходити, натрапили на майстер-клас для діток – робити квіточки з цукорків. Звісно, ми одразу перестали поспішати на вихід, бо діти з самого початку мріяли робити печиво, як минулого року, але печива цього разу не було, принаймі у п*ятницю. Тож робили квітку. Рута мало не заснула за столом ).