Різниця з попереднім роком була відчутною: діти чемніші, до мам не бігали, і взагалі по залу не бігали, не плакали; а також стали сміливіші, розкутіші, всі проявили себе хто як міг.
Навіть отримали похвалу від методиста – казала, що ніби в театрі побувала ).
Артистом № 1, думаю, одноголосно (якби було таке голосування )) визнали б Олега, Рутиного "сусіда" зліва, котрий був "вітром": співав голосніше за всіх, схоже, що всю програму знав напам*ять, і намагався всім допомагати )).
Рута цього разу віршик свій проказала голосно і без запинки, от тільки не дуже артистично - є ще над чим працювати ). До того ж мені здалося, що Рутин віршик прозвучав трохи із запізненням, не зовсім в тему... Ця думка окріпла, коли наприкінці виявилося, що про віршик "ведмедика" (Рутин "сусід" справа і партнер по танцям) взагалі забули! )) Дитина мало не плакала, але трохи отримала сатисфакцію, виступивши вже після вистави, перед загальним фото.
Деякі дітки, навпаки, не виявили бажання казати свої слова, а "півник" взагалі трохи збунтувався, продемонструвавши, як на мене, таким чином дійсно півнячий характер! )) Але загалом все виглядало дійсно добре, знудитись цього разу ніхто не встиг.
Правда, десь ближче до кінця ранку Руту раптом дуже зацікавив "її" хвіст: вона постійно щось там шмигала рукою, поправляла і озиралась, намагаючись оглянути його у дзеркало позаду... Я навіть трохи переживала - чи не шпилька часом розщіпнулась і коле її там?
| 
