На Говерлу Рута вирішила піти уже давно, але от лише зараз випала нагода. Поїхали з друзями у давно рекламоване їм місце - долину Прута під Говерлою. Заодно і на Говерлу вийшли. )

Коли дійшло до справи, Рута засумнівалась у своїх силах, або просто хотіла повередувати, але заявила, що, мабуть, на гору не піде. Я була неприємно вражена, і невідомо, як би розвивались події, але зате на гору хотіла йти Рутина подруга Катя, а з нею довелося спробувати сили і її мамі, моїй подрузі Марії. При таких розкладах Руті залишатись унизу не дуже пасувало, тож вона пішла.

Йшла не дуже охоче, час від часу жалілася на ноги, на спеку і т.п., і казала, що таки не вийде на вершину. Я була розчарована. І таки невідомо, чим би усе завершилося, але Катя вперто йшла вгору, і довелося уже й Руті підтягуватись.

Наш табір

Ріка Прут

Найважче було Марії - нога після перелому, тиск піднявся. Тож коли ми нарешті вийшли на хребет, Марія винесла сумне, але вірне рішення, цим задовольнитися. Тож вона залишилась нас чекати, а ми після перепочинку пішли на штурм. Піднялися відносно легко. На горі було передбачувано багато людей.

Говерла, ми йдемо!

На хребті

На вершині Рута суттєво оживилася, ніби й не було няікого підйому та ниття. Я перефоткала дівчат біля всіх пам'ятних знаків, і ми майже одразу пішли донизу, бо нас чекала Марія. Котра й так сказала, що ми щось довго. )

Вершина Говерли

Спустилися задоволені. По дорозі зайшли на Прутський водоспад, де ми з Катею скупались, хоча скупались - то надто голосно сказано! Просто постояли під водою, але вимокли гарно. ) Рута й Марія були без купальників, тож вони не ризикнули - ми в тій долині були далеко не самі.

Прутський водоспад, він же фонтан )

Коли ми радісні повернулись у табір, наші тати вирішили й собі перейтися хоча б до водоспаду, і так потрохи дійшли й до Говерли, попали у грозу...

Тати на Говерлі

Але теж повернулися задоволені по вуха. )

Мокрі й задоволені

Детальніше я описала всю поїздку тут: http://mijmaliuk.ucoz.ua/news/goverla/2017-07-30-216.